Мартирологія Українських Церков Т. 1

ОЧИННИХ КИЇВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ До мене дійшли чутки, що липківські благовісники роз- повсюджують серед нашого православного духовенства ложні вісті про нібито якусь угоду «акт об’єднання», яка утворилася поміж нашими архипастирями та липківсько- автокефалістами. На підставі цього, ці ж липківські благовісники самим ганебним способом примушують наше духовенство при- знавати їх своїми собратами, входити з ними у молитовне общення (служити вдячні молебни, без жодного заклику з’являються на храмові свята і домогаються спільного з православними священиками служіння), намагаються пере- водити церковні грошові збірки на якісь невідомі цілі і т. і. Цим категорично заявляю, що, на жаль, жодного цер- ковного об’єднання з липківсько-автокефалістами ще й не- має і не може бути доти, поки вони не виправлять своїх догматично-канонічних порушень та облуд. А тому прошу п.о. благочинних сповістити про це все- чесне наше духовенство та вірних і особисто стежити, щоб воно не входило в молитовне общення та будьяке об’єд- нання з липківсько-автокефалістами і жодних розпоряд- жень від їх агітаторів не приймало. Закликаю всіх стояти твердо і мужественно на стражі святого Православія та оберегати чистоту нашої єдиної Святої Соборної і Апотольської Церкви. Благодать Господа нашого Іисуса Христа да буде зі всіма Вами. [Осінь, 1942 р.] Підписав — єпископ Пантелеймон, Управляючий Київською єпархією 734 [135] ЛИСТ МИТРОПОЛИТА ОЛЕКСІЯ ДО СВОЇХ ЄПИСКОПІВ 15.ХІІ.42 р. ч. 3605 Ваше Преосвященство, Преосвященніший Владико! Повідомляю Вас, що 27 листопада цього року відбулася моя конференція з представником вищої цивільної влади України в справі поєднавчій. Мною був доложен зміст відповідей усіх наших преосвященних на відомий акт 8.Х цього року, а також підкреслено майже загальне бажання нашого єпископату вирішити поєднавчу справу на Соборі єпископів екзархату. З дальшій розмові виявилось, що таки Собор не може відбутися до скінчення війни, коли визволиться вся Україна та запанує в ній спокій. Таким чином, канонічне рішення і оформлення справи об’єднання припиняються до скінчення війни, а акт від 8.Х цього року завішується до розглянення його на першому після війни Соборові єпископів екзархату. Розуміється, таким полагодженням справи в жодному разі не зменшується добрі наміри провести, в інтересі вір- них, канонічне об’єднання двох церковних напрямків, але, очевидно, актуальність тих намірів буде залежати від до- брої волі обох сторін. Треба думати, що Господь дає час, щоб достойно підготовити і свято завершити велику ідею церковного поєднання. На тій же конференції я вияснив неправильність найме- нування нашої Церкви «автономною», яка з 26 серпня ми- нулого року стала на шлях незалежности, і представник влади погодився, що далі вона повинна називатися «Екзар- шою Православною Українською Церквою». Вашого Преосвященства Олексій, Екзарх України Митрополит Волинський і Житомирський Документи ч