Мартирологія Українських Церков Т. 1

толюбство, егоїзм, дисципліна падає... Молодь втрачає ознаки людські, а молодь — це ж майбутнє «лице нашої країни». Не тяжко уявити, що то буде за суспільство, коли ним буде керувати оця лінива, розпущена, преступна, але Вами восхвалена, молодь! При тому, нема надії на підняття морально-нравственних ознак. Коли хворий хоче вилікуватись, то в першу чергу він ви- знає себе хворим, а потім, свої болі і хвороби розказує лікареві, який і починає його лікувати. А Ви ж не визнаєте морально-нравственних хвороб нашого народу. Даже тим більш, Ви інтенсивно його восхвалюєте, за якості йому не присущі, ніколи йому його пороків не показуєте і цим самим Ви ще більше народ духовно усипляєте, тобто, гу- бите його до кінця... Де помирає релігія — там народжується зло, там тор- жествує неправда. У свій час ви зійдете з світової арени, і чим же вас потомки згадають? Лише тільки прокляттям тому, що «від- няли» у них Бога, залишили для них розпусту і дезоргані- зованість... Як відомо і історією доказано, що перед тим коли має прийти політичний крах будь-якої країни, то спо- чатку приходить морально-нравственний крах. Наша Цер- ква стоїть на варті морально-правних устоїв, значить, і на варті міцності нашої країни. Так за що ж попирати нашу Церкву? Кому ж це вигідно? Зрозуміло, що тільки ворогам нашої країни і рвотним подонкам, так як наша мораль засуджує іменем Бога різні пороки, без яких рвотні подон- ки жити не можуть. Без віри в Бога ніяка фізична сила не в спромозі довгий 810 період часу підтримувати суспільний порядок і стримувати людські. І тому необхідність релігії для суспільного порядку при- знавалась у всі епохи всіма великими законодателями, політичними особами, даже ворогами релігії... Січас на сторінках преси часто появляються статті під стандарт- ними заголовками «Схвалюємо одноголосно» і т.д. і йде серія слів, якими підтримується проект нової Конституції. До цього опортунізму ми вже привикли. У свій час «схва- лювали одноголосно» різні проекти тирана Сталіна, а по- тім, по вказівці зверху, ті ж самі люди «одноголосно» його гудили. Аналогічно було і з горезвісним Хрущовим. Кожне його слово, даже саме дурацьке, «схвалювали одноголос- но», кожен його крок, даже самий преступний, «одного- лосно підтримували», це зрозуміло, що по вказівці зверху, а потім «одноголосно», правда, мовчки кинули його за борт життя і ніхто тепер його і не згадає бо й нема за що. Тепер апофеози складають новим... але, уви... минуле ру- гаєтьмя за майбутнє. Така вже «достойна» доля тих, хто повстає проти Церкви і Бога! Я, як робітник і громадянин Радянського Союзу, вима- гаю, щоб по відношенню до моєї релігії, Церкви і Бога Ви ставились по законах правди. а) Не закривайте церкви, яких Ви не будували. б) Забороніть пропаганду підлости, в противному разі, дайте змогу нам захищатись через слово і пресу. в) Дайте дозвіл на випуск в масовому тиражі нашої літератури, молитвословів. г) Забороніть своїм жалким ощепенця