Мартирологія Українських Церков Т. 1

нтальні факти відношення до УАПЦ гітлерівської влади, по суті теж антихристиянської, можна назвати «спів- працею» Церкви і німців хіба що з гіркою іронією. Але ж трагедія тієї Церкви і її віруючого народу в тім була, що із звільненням від німецької окупації, вони не мали жодної надії на краще: історія нищення Церкви взагалі, особливо ж Української Автокефальної Церкви, як національної Церкви, в попередніх роках радянської вла- ди, з її державною атеїстичною доктриною не залишала сумніву, що радянські деклярації в час війни про свободу релігії і Церкви в СРСР голошені й писані були не для Української Автокефальної Православної Церкви. Та ж не тільки українська православна ієрархія і україн- ське духовенство не мали віри в наступлення в СРСР релігійної толеранції. Емігрували на Захід, з відступлен- ням німців, православні ієрархи Естонії, Латвії, Білорусії, Польщі і навіть т. зв. Автономної Церкви з України, єпископат якої, здавалось, мав перед СРСР політичні за- слуги, визнаючи канонічну юрисдикцію Московської пат- ріярхії в Україні; коли єпископат самої Російської Право- славної Зарубіжної Церкви не визнає над собою тієї юрис- дикції, як то видно з «Послання к русским православним людям по поводу обращения патриарха Алексия к архи- пастьірям и клиру т. зв. Карловацкой ориентации» — глави тої Російської Зарубіжної Церкви митрополита Анастасія. Що названа православна ієрархія різних народів, яку смішно було б вважати «фашистською», правильно оці- нила вартість нової ери «релігійної свободи» в СРСР, видно з теперішньої долі Греко-католицької Церкви в Га- личині, зокрема з долі по війні ієрархії тої Церкви та її духовенства. Правдива свобода сумління, незалежність внутрішнього життя Церкви, виховавчий вплив її на народ в дусі національно-релігійних, моральних традицій — не можуть бути допущені в краю, де панує монопартійний державний режим, оснований на матеріалістичній доктрині. Цей режим є причиною еміграції з СРСР, в тім і тисяч українського народу з церковною ієрархією та духовен- ством, як і причиною рішучої відмови вертатися на бать- ківщину, воліючи краще смерть на місці, хоч по батьків- щині тужить серце людини, по залишених там близьких і кревних. 883 Право на життя, дане людині Богом, на особисту сво- боду, свободу сумління й світогляду, — це є той дорого- цінний скарб, за яким шукають люди зі Сходу, втікаючи на Захід, в тій вірі, що основи християнської цивілізації, проти яких повстали в XX віці від Христа, диктатури різних мастей, ще не забуті людством і мають своїх за- хисників, не в ім’я якихось дочасних вигід чи коньюнктури, а в ім’я вікових ідеалів гуманности і свободи, які єдині стверджують правдиву гідність людини і людства і вистра- ждані останнім у віках після проголошення їх Євангелією Христа. Еслінґен у Вюртемберґії 13 вересня 1946 р. Митрополит Полікарп Голова Священного Синоду УАПЦ на еміграції Архів УАПЦ у США, Бавнд Брук, Н. Дж. Машинопис, відпис оригіналу