Мартирологія Українських Церков Т. 1

ТИКА 3 1964 І 1984 РОКІВ ЗІСТАВЛЕННЯ 1964 1984 Архиепископи 2 2 Єпископи 1 4 Єпархії 4 5 Деканати 20 21 Парафії 206 217 Священики 145 214 Церкви Даних немає 227 Монастирі: жіночі 1 1 чоловічі 1 1 Духовні школи: семінарії 1 1 академії 1 1 (Секція православної теології при Християнській теологічній академії). За спеціальним виданням Православної Автокефальної Церкви в Польщі, Варшава, 1984, стор. 1-34. Копія оригіналу в архіві «Смолоскипа». 938 ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА В ЧЕХОСЛОВАЧЧИНІ ЗА СТАНОМ НА 1986 РІК ПРАЗЬКА ЄПАРХІЯ Митр. Празький Дорофей (Филигі), нар. 20. X. 1913 р. у с. Нанкове на Карпатській Україні; 1941 — висв. на свящ., 1955 — на єп. Пряшівського; з 1963 — архиєп. Празький, з 1964 — митр. Празький. Канцлер; о. д-р Ярослав Шуварський, нар. 25. V. 1941 р. у с. Завидів на Волині; 1970 — висв. на свящ. ПРЯШІВСЬКА ЄПАРХІЯ Єп. Микола ( Коцвар ), нар. 19. XII. 1927 р. у Ганіґовцях; 1950 — висв. на свящ., 1965 — на сп. Пряшівського. МИХАЛОВСЬКА ЄПАРХІЯ Єп. Ян ( Голоніч ), нар. 29.1.1937 р. у Требішові; 1958 — висв. на свящ., 1983 — на еп. ОЛОМОУСЬКА ЄПАРХІЯ Єп. Ніканор ( Юхим’юк ), нар. 28. VIII. 1938 р.; 1965 — висв. на свящ., 1979 — на єп. Михаловського. За довідником: «Ог(Но<1охіа 1986-1987». — Кє£еп5Ьиг£, ОвікігсЬІісНев Ігшіїш, 1986, стор. 64-65. 939 МУЧЕНИКИ ЗА ВІРУ УКРАЇНСЬКІ ПРАВОСЛАВНІ ІЄРАРХИ, СВЯЩЕНИКИ, ДИЯКОНИ, ЧЕНЦІ Й ЧЕРНИЦІ, ЦЕРКОВНОСЛУЖИТЕЛІ, ЦЕРКОВНІ ДІЯЧІ І ВІРНІ ЗАМОРДОВАНІ, РОЗСТРІЛЯНІ, ЗАМУЧЕНІ В КОНЦТАБОРАХ, УВ’ЯЗНЕНІ, ЗАСЛАНІ ЧИ ІНШИМИ СПОСОБАМИ РЕПРЕСОВАНІ НА ЗЕМЛЯХ УКРАЇНИ І В СРСР 1917 - 1985 В боротьбі за право існувати, як незалежна і самобутня Цер- ква українського народу, Українська Православна Церква покла- ла незліченні жертви. У в'язницях, в камерах розстрілів, на ка- торгах, на засланні кінчали своє життя її ієрархи, священики, диякони, ченці й черниці, церковнослужителі, церковні діячі і вірні, які відмовлялися зректися своєї віри та відданости рідній Церкві. На жаль, до більшости з тих, які загинули за віру під більшовицькою та німецькою окупаціями, можна віднести слова з молитви на панахиді: «Імена їх, Господи, Ти Сам знаєш...». В нашій пам'яті вони не збереглись і, можливо, пропали навіки. Складати реєстр загинулих в умовах безбожницької радянської влади, яка їх нищила, була практично неможливо. Архіви біль- шовицьких «органів безпеки» залишаються мовчазною таємни- цею. Багато матеріялів пропали під час війни. У повоєнні роки на Заході знайшлося лише кілька осіб, які присвятились збиранню інформацій про мучеників за віру. До них в першу чергу слід зарахувати прот. Митрофана Явдася, автора першої книжки про мартирологію УАПЦ — «Українська Автокефальна Православна Церква, 1921-1936» — документи для історії (Мюнхен-Інґольштадт, 1956, 228 стор.) Багато додаткових інформацій можна знайти в його статтях у різних періодичних виданнях. Частину зібраних пр