Мартирологія Українських Церков Т. 1

от. Явдасем матеріялів (спогади, запитники, листування) після його смерти перебрав український православний діяч Федір Бульбенко. Те_пер вони зберігаються в архіві УВАН ім. Д. Антоновича в Нью-Йорку. Ці матеріяли були головним джерелом при опрацюванні цієї частини збірника. 941 Додатковим джерелом інформацій про мучеників за віру УАПЦ 1921-1936 років були статті прот. Демида Бурка та інших авторів, які були опубліковані в різних періодичних виданнях. Інформації про священиків УАПЦ, що загинули під час II світової війни (переважно знищених німецькими окупантами), взято з архіву проф. Івана Власовського (Архів УАПЦ в Бавнд Бруку), з архіву о. д-ра Семена Гаюка та з інших джерел. У нашому списку знищених і репресованих за віру подано біля 500 осіб. Складений такий список вперше, з доступних упо- рядникам матеріалів, за відповідною і дуже чіткою системою. Треба сподіватися, що його опублікування спонукає тих, хто зберіг в пам'яті імена інших жертв більшовицького й нацист- ського терору проти Церкви, зафіксувати їх на сторінках історії. До списка ієрархів УАПЦ, які загинули або були репресовані радянською владою і під час німецької окупації, додано імена кількох ієрархів, що не належали до УАПЦ, але в той чи інший час, більшою чи меншою мірою, були пов’язані з українським національно-церковним рухом і боротьбою за автокефалію або виявляли до них прихильність. Туди ж включено і православних єпископів, що були репресовані на Україні після II світової війни. ІЄРАРХИ УКРАЇНСЬКОЇ АВТОКЕФАЛЬНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ МИТРОПОЛИТИ Митр. ВАСИЛЬ ЛИПКІВСЬКИЙ (20. III. 1864 — 1938?), Ми- трополит Київський і всієї України (23. X. 1921 — 23. X. 1927); нар. у с. Попудні на Уманщині, 1873-1879 — навчався в Уман- ській духовній школі, 1879-1884 — в Київській духовній семінарії, 1884-1889 — в Київській духовній академії, яку закінчив із сту- пенем кандидата богословія; 1890 — призначений на законовчи- теля Черкаської прогімназії; 2 листопада 1891 — висв. на свящ.; 1892-1903 — настоятель Липовецького собору й інспектор цер- ковних шкіл; 1903-1905 — директор Київської церковно-вчитель- ської школи; 1905 — звільнений за українофільство і призначений на свящ. до св. Покровської церкви на Солом’янці в Києві, обра- ний головою революційного З’їзду духівництва, працював зако- новчителем у школах Києва; 1917 — обраний головою З’їзду духівництва і мирян, на якому схвалено боротися за автокефалію укр. Церкви; XI. 1917 — заклав «Братство Воскресення», яке невдовзі перетворилося у Всеукраїнську Православну Церковну Раду; І. 1918 — активний учасник ВЦСобору; IV. 1919 — спів- засновник і заступник голови ВПЦР нового складу; 22. V. 1919 — відправив першу українську службу Божу в Миколаївському 942 соборі на Печерську; VII. 1919 — став настоятелем Київського св. Софійського собору, брав активну участь у заснуванні укр. парафій, у перекладі богослужбових книг на укр. мову; 23. X. 1921 — рукоположений в єпископський сан