Мартирологія Українських Церков Т. 1

у» у монастирі. Єп. ВИШНЕВСЬКИЙ АГАПИТ (АНТОНІЙ) (16. VII. 1867 — 1926?), єпископ Катеринославський і Маріюпільський у складі Всеросійського Синоду; нар. на Волині; закінчив Волинську ду- ховну семінарію; 1896 — Київську духовну академію; 1902 — висв. на єп. Уманського; з 1908 — єп. Чигиринський; з 1911 — єп. Катеринославський; 1917 — брав участь у боротьбі за авто- 951 кефалію укр. Церкви і в українізації своєї єпархії; 1918 — брав участь в урочистій зустрічі уряду УНР і гол. отамана С. Петлю- ри, за що духовний суд усунув його від керування єпархією і звільнив в «стан спочинку»; 1922 — ув'язнений, де й загинув. Єп. ГУДКО АМВРОЗІЙ ( — VII. 1918), єпископ Креме- нецький у складі Всеросійського Синоду; нар. на Холмщині; 1904- 1909 — вікарій Кременецької єпархії; за виголошування пропо- відей українською мовою перенесений на північ Росії, призна- чений єп. Сарапульським і вікарієм В’ятської єпархії; 1916 — покараний російським Синодом і перенесений в «стан спочинку» до Свіяжського монастиря біля Казані; замордований більшо- виками біля станції Тюрлема в Казанській губернії. СВЯЩЕНИКИ, ДИЯКОНИ, ЧЕНЦІ Й ЧЕРНИЦІ, ЦЕРКОВНОСЛУЖИТЕЛІ, ЦЕРКОВНІ ДІЯЧІ І ВІРНІ о. АБРАМОВИЧ АНАСТАСІЙ, протоієрей УАПЦ у с. Сви- тязі; розстріляний партизанами в час II світової війни. о. АБРАМОВИЧ ПАВЛО ( — 9. V. 1945), священик УАПЦ у с. Низовому на Ковельщині; замордований більшови- ками. о. АВРАМЕНКО МИКОЛА, священик з Дніпродзержинська; засуджений у половині 1960-их років до 4 р. ув’язнення' з кон- фіскацією всього майна. мон. АЛІПІЙ (1932 — 1981), архимандрит Почаївської Лаври; у 1960-их — тричі ув’язнюваний: на 6 місяців, 1 р., 2 р.; загинув у тюрмі від побиття і тортур. мон. АМВРОСІЙ ( — 6. VIII. 1919), ігумен; настоятель Спасо-Преображенського монастиря біля Лубень; замордований більшовиками разом з 16 монахами. о. АНТОХІВ ГРИГОРІЙ (1904 — 1949), протопресвітер УАПЦ на Поділлі; нар. у с. Крушинці на Поділлі; закінчив Тульчинську духовну школу, а пізніше пастирські курси ВПЦР; 1922 — висв. на свящ.; 1926-1928 — голова Проскурівської окру- гової церковної Ради УАПЦ; 1928 — заар. і зас. до 7 р. ув.; ув’язнення відбував у різних рад. концтаборах; 1935 — після відбуття терміну покарання повернувся на Україну і жив неле- гально; 1942 — енергійний учасник відродження УАПЦ; 1943 — емігрував до Зах. Німеччини; несподівано помер у Гановері. о. АРТЕМЕНКО ІВАН (1890 — ?), священик УАПЦ у с. Устимівці на Полтавщині; закінчив учительський інститут; 1922 952 — висв. на свящ.; 1929 — заар. і зас. до 10 р. ув.; перебував у тюрмі в Лубнях; вивезений на Сибір, де й загинув. о. БАЗИЛЕВИЧ ПЕТРО, священик УАПЦ у с. Яринцях на Вінниччині; загинув у вінницькій тюрмі. о. БАЗИЛЕВСЬКИЙ БОНІФАТІЙ (ПЕТРО) (1895 — 1931), настоятель парафії УАПЦ у с. Яринцях на Вінниччині; закінчив Кам’янець-Подільську духовну семінарію; 1924 — висв. на свящ.; 1930 — заар.; помер у вінницькій тюрмі. о. БАЗИЛЕВСЬКИЙ ІВАН (15. І. 1877