Мартирологія Українських Церков Т. 1

. II. 1923), перший українець-митрополит Православної Церкви в Польщі; нар. на Поділлі, закінчив Подільську духовну семі- нарію, 1896 — Київську духовну академію; 1898 — прийняв чер- нечий постриг; співробітник духовних журналів і «Записок НТШ»; ректор Тульської духовної семінарії; 2. VII. 1906 — висв. на єп. Каширського і призначений вікарієм Тульської єпархії, пізніше — вікарій Полтавської єпархії; з 1910 — ректор Петербурзької ду- ховної академії; з 1913 — проходить архипастирське служіння на Калузькій, а пізніше Мінській катедрі; 1918 — архиєпископ; 1919 950 — керівник Харківської єпархії; 1920 — емігрував до Італії; VIII. 1921 — на запрошення польського уряду прибув до Варшави; з 27. IX. 1921 — екзарх Православної Церкви в Польщі; ЗО. І. 1922 — возведений патр. Тихоном у сан митрополита Варшавського; утворив Вище церковне і єпархіяльне управління в Польщі; за- крив російську «Церковну Раду в Польщі»; за його головування в Православній Церкві в Польщі і за його благословенням — 1922 у Крем'янці почав виходити єпархіяльний орган «Православна Волинь», допущено українську мову в богослуження; розпочав процес унезалежнення Церкви в Польщі від російської Церкви і Московської патріярхії та поробив перші кроки в справі прого- лошення автокефалії на Соборі єпископів 14. VI. 1922; прихиль- ник автокефалії Української Православної Церкви на Україні; замордований у Варшаві за працю для унезалежнення Церкви від Московської патріярхії фанатиком Російської Православної Цер- кви архим. Смарагдом. Архиєп. КРЕСОВИЧ ІОВ (ВОЛОДИМИР) (1898 — 1979), єп. Автономної Православної Церкви (1942-1944), архиєп. Казанський і Марійський (1953-1960) у складі Московської патріярхії; нар. на Волині; 1922 — висв. на свящ.; душпастирював на Волині; 1939 — настоятель парафії в с. Любче на Луччині; 1942 — висв. на Крем’янецького єпископа; з 1943 — правлячий єп. Крем’янецько- Тернопільської єпархії; через воєнні події несподівано залишився під більшовицькою окупацією; з 1945 — вікарний єп. в м. Ізмаїлі; перебував в ув’язненні в тюремному монастирі для духівництва в Бесарабії; згодом переведений до м. Лискова Новгородської обл.; з 1951 — єп. в Чебоксарах; з 1953 — в Казані; 1960 — заар. під закидом участи в українському національному русі під час війни; зас. до 3 ув.; 1964 — повернувся до родини у Львові без права відправляти богослуження; 1968 — перевезений до Уфи; був по- стійно переслідуваний; похований на Янівському цвинтарі у Львові. Згідно з іншим джерелом арх. І. Кресович перебував в ув’язненні з 1960 по 1966 рік. Архиєп. СУХЕНКО АНДРІЙ, Чернігівський архиєпископ у складі Московської патріярхії; нар. на Чернігівщині; 1961 — зас. до 8 р. ув. за протести проти закривання церков; ув’язнення відбував у концт. Микунь Комі, АРСР; 1969 — після звільнення реабілітований; 1971 — звільнений від архиєпископських обов’яз- ків; у наслідок постійних репресій рад. владою, доведений до психічної хвороби; перебував у «стані спочинк