Мартирологія Українських Церков Т. 1

ні справи мають ви- рішуватися на Україні. 9 липня 1918 р. — Літня сесія ВЦСобору прийняла «Статут Тимчасового Вищого Церковного Управління Православної Цер- кви на Україні», згідно з яким Православна Церква на україн- ських землях мала бути автономною, але в канонічній юрисдикції Московського патріярха. Згодом на підставі нового статуту обра- но «Вищу Церковну Раду», до якої не увійшов ніхто з українських церковних чи світських діячів. Від єпископату до Ради увійшли — митр. Платон, архиєп. Євлогій, єп. Пахомій; від кліру — прот. Ф. Тітов; проф. Н. Ґроссу, о. Г. Лобов і дяк А. Цуйманов; від мирян — І. М. Біч- Лубенський, проф. М. Н. Ясінський, проф. І. О. Морачевський, Д. А. Марченко, К. І. Тюльпанов і В. Г. Чернявський. 10 липня 1918 р. — На цвинтарі собору св. Софії в Києві відбулася урочиста панахида по гетьманові Іванові Мазепі, якого двісті років проклинали в усіх церквах України з наказу росій- ського царя Петра І. Панахиду відправив Черкаський єп. Назарій. Співав перший український національний хор під керівництвом К. Стеценка. Промовляли о. Крамаренко і о. Матюк. Після па- нахиди відбулося віче біля собору св. Софії, на якому ухвалено перевезти тлінні останки гетьманів П. Дорошенка, І. Мазепи і П. Орлика на Україну, а гетьм. І. Мазепу поховати в катедрі св. Софії поруч з домовиною Ярослава Мудрого. 11 липня 1918 р. — У Києві закінчилася літня сесія ВЦСо- бору, яка мала виразний проросійський політичний характер. Се- сія вирішила, що Церкву на Україні зобов’язують всі постанови Собору Російської Православної Церкви і патр. Тихона та визна- чила дату скликання осінньої сесії Собору на 28 жовтня. Літо 1918 р. — Міністерство ісповідань в гетьманському уряді України складалося з трьох відділів — відділ Православної Церкви (директор В. Рафальський), інославних ісповідань (дир. Тарновський), загальних справ (дир. В. Чехівський). • Літом міністерство почало видавати двотижневик «Віра й держава». • У Київській газеті «Нова рада» (ч.ч. 95, 100, 107, 144, 204) 1000 появився цикл статтей С. П. Шелухина на оборону автокефалії Православної Церкви на Україні. 5 серпня 1918 р. — Гетьманський уряд звернувся до патр. Тихона з проханням затвердити Тимчасовий статут і особовий склад Вищої Церковної Ради але, не затверджувати тих розділів статуту, які відносяться до прав Московського патріярха на Україні. 13 серпня 1918 р. — Міністерство ісповідань затвердило Тим- часовий статут Київської духовної академії, унезалежнивши її від Москви. Згідно з новим статутом Академія адміністративно за- лежала від міністерства ісповідань, а канонічно — від Київського митрополита. Вересень 1918 р. — На Всеросійському церковному Соборі розглянуто «Статут Тимчасового Вищого Церковного Управління Православної Церкви на Україні». Собор обмежив автономні пра- ва української Церкви, з’ясовані в статуті і поставив її в ще більшу залежність від Московського патріярха. Статут мав бути затверджений урядом Української Д