Мартирологія Українських Церков Т. 1

це ВПЦР, яка саморозв'язалася із скликанням ВЦСо- бору, створено «Братство святих Кирила і Методія», яке поста- вило собі за ціль скликати другу сесію Собору. 2 березня 1918 р. — Під тиском українських військ і німецької інтервенції на Україні, більшовики покинули Київ. 29 квітня 1918 р. — До влади на Україні прийшов гетьман Павло Скоропадський. Травень 1918 р. — Під час підготовки до виборів нового митрополита Київського, міністер ісповідань в уряді Української Держави проф. В. Зіньківський офіційно заявив, що нового митро- полита повинен вибирати не єпархіяльний з’їзд, а Всеукраїнський Церковний Собор і що Київський митрополит повинен бути пер- воієрархом всієї Української Православної Церкви. Російська ієрархія Православної Церкви відкинула цей проєкт і вирішила обрати нового митрополита на Київському єпархіяльному з’їзді. 19 травня 1918 р. — На Київському єпархіяльному з’їзді обрано на місце замордованого більшовиками митр. Володимира голову чорносотенного «Союза Русского Народа», Харківського митрополита Антонія (Храповицького). Гетьманський уряд не визнав цих виборів і звернувся у цій справі до патр. Тихона. 27 травня 1918 р. — Міністер ісповідань В. Зіньківський скли- кав у Києві нараду всіх єпископів у справі продовження ВЦСо- бору. На нараду не прибули Харківський митр. Антоній і Одесь- кий Платон. Єпископи спочатку висловилися проти продовження Собору, але на вимогу гетьмана П. Скоропадського погодилися скликати літню сесію. 1 червня 1918 р. — Міністер ісповідань В. Зіньківський відбув нараду з українськими церковними діячами у справі літньої сесії ВЦСобору. 20 червня 1918 р. — У Києві розпочалася літня сесія ВЦСо- бору. Почесним головою Собору обрано митр. Антонія, головою урядової комісії — архиєп. Євлогія, особистого складу — Сум- ського єп. Митрофана, господарчого відділу — архиєп. Агапита. Українська сторона (Церковна Рада) мала 45 делегатів, але біль- шість делегатів були проросійського наставлення. Сесія Собору перетворилась на виразне антиукраїнське зібрання, яке викорис- тало Церкву для акцій, ворожих українським національним інте- ресам. На сесії позбавлено більшістю 198 голосів (з 107 голосами «проти» і 9”, які утрималися) голосу 45 делегатів Церковної Ради, як рівно ж багатьох інших українців, проти чого склав протестну заяву міністер ісповідань проф. В. Зіньківський. 999 21 червня 1918 р. — Гетьман П. Скоропадський на вимогу більшости делегатів ВЦСобору визнав митр. Антонів Митропо- литом Київським і Галицьким. • Міністр ісповідань проф. В. Зіньківський склав на літній сесії Всеукраїнського Церковного Собору деклярацію, в якій з’ясував церковну політику уряду. Червень 1918 р. — Міністерство ісповідань гетьманського уряду затвердило Холмську духовну колегію з осідком в Києві, яка мала займатися релігійно-церковними справами Холмщини, Підляшшя, Полісся і Волині. б липня 1918 р. — ВЦСобор у Києві відвідав гетьман Павло Скоропадський, який заявив, що всі церков