Мартирологія Українських Церков Т. 1

Гриневич, у Кам'янці Подільському — перекладачі св. Євангелії на українську мову університетський професор прот. К. Старинкевич і археолог прот. Є. Сіцинський, у Києві — чернець київської Печерської Лаври архидиякон Сильвестер Перепелиця, монах Ісайя Кондра- тенко і багато інших. • Протягом першого року після 1 ВПЦСобору на Україні організовано коло 700 українських парафій УАПЦ. • У Вінниці, за винятком собору, всі п’ять церков приєдна- лися до УАПЦ. На Вінниччині організовано біля 100 парафій; 1014 на Гайсинщині, де керівником українського церковного життя став єп. М. Борецький — 50. На Переяславщині українське цер- ковне життя організували єп. В. Дахівник-Дахівський і о. А. Ба- калинський. На Лубенщині архиєп. О. Ярещенко організував 50 парафій. У Києві було 10 парафій, а на Київщині — 90. На Золотонощині церковним життям керував єп. Ю. Міхновський. На Чернігівщині єп. І. Павловський організував 20 парафій, на Конотопщині прот. Д. Карпенко — теж 20; на Глухівщині орга- нізовано 16 українських парафій. • Православна Церква в Боснії (Югославія), адміністратором якої був о. протопр. Василь Стрільник, визнала зверхність УАПЦ і митр. В. Липківського. Осередком українського православного життя стало с. Горбачин, де збудовано українську церкву. Україн- ські православні парафії в юрисдикції УАПЦ організовано у се- лах Млінці-Лишня, Нова Дубрава, Стара Дубрава, Камениця, Дов’ятин, Гайава. Парафії ті обслуговували крім о. Стрільника, о. Крижанівський і о. Мойсеєнко. • На Покрівських Зборах УАПЦ прот. Д. Ходзицький кинув гасло «Геть од Москви!». • Ус. Куземине на Полтавщині спалено св. Троїцьку церкву, де настоятелем парафії був о. М. Явдась. • У харківському щоденнику «Комуніст» появилися статті В. Коряка проти діяльности УАПЦ. • У Києві відбувся Собор «тихонівської» Православної Церкви на Україні. Собор вирішив увійти у порозуміння з ВПЦРадою і спільно з її представниками утворити комісію порозуміння. Але з цього задуму нічого не вийшло. «Тихонівське» духовенство ста- вилось до УАПЦ вороже; дехто робив доноси на УАПЦ, заки- даючи їй «політиканство», «петлюрівщину», «український шові- нізм». В багатьох місцях після українських богослужень, свяще- ники з московської юрисдикції пересвячували церкви. 14 січня 1923 р. — В Полтаві три підпорядковані Москов- ському патріярхові єпископи висвятили прот. Ф. Булдовського на єпископа Лубенського і Миргородського. Згодом, у противагу УАПЦ на чолі з митр. В. Липківським, він утворив т. зв. кано- нічну УАПЦ, яка дістала популярну назву «УАПЦ-2» або «Бул- довщина». Церква ця мала шість єпископів і біля 200 парафій. Січень 1923 р. — 3 ініціативи радянської влади на Україні утворено т. зв. «Живу Церкву». • Згідно з даними радянської влади від 7. XI. 1917 р. до 1. І. 1923 р. в СРСР розстріляно 38 православних єпископів і 1275 священиків. 8 лютого 1923 р. — Архимандрит Смарагд (Павло Лати- шенко), колишній ректор Холмської духовної семінарії і кандидат