Мартирологія Українських Церков Т. 1

— 16 єпископів, 61 священик, 7 дияконів, 82 миряни і митр. В. Липківський. Збори відбулися в присутності заступника наркома внутрішніх справ СРСР Серафімова, який докладав багато зу- силь, щоб розбити ВПЦР з середини. Спроба кількох учасників Зборів увести в УАПЦ «радикальні церковні реформи» інспіровані ДПУ, учасники відкинули. Відкинуто було також кандидатуру голови ВПЦР М. Мороза на єпископа. Щоб відкинути закиди в контрреволюційності УАПЦ і «петлюрівщині», Збори на пропо- зицію В. Чехівського прийняли прилюдну заяву, в якій відмежо- вували Церкву від всякої політичної діяльности. 1013 З листопада 1922 р. — Харківський щоденник «Комуніст» у статті «Покровський з’їзд Української Православної Церкви» го- стро виступив проти В. Чехівського, який виголосив на цьому з’їзді (Великих Покрівських Зборах) основну доповідь. Газета скритикувала В. Чехівського за його діяльність, спрямовану на відірвання української Церкви від духовної і канонічної залеж- ности від російської Церкви. У статті гостро критикується також єп. С. Орлика і митр. В. Липківського. 1922 рік. — Згідно з підрахунком російського дослідника цер- ковного життя під більшовиками, прот. М. Польського, на Укра- їні розстріляно і замучено духовних осіб: в Харківській єпархії — 98, Одесько-Херсонській — 191, Полтавській — 124, Катерино- славській — 92, Чернігівській — 78. Не зібрано даних про такі розстріли в Київській, Подільській і Волинській єпархіях. • При ВПЦР засновано Ідеологічну комісію, яка мала об- ґрунтувати правність і канонічність УАПЦ. В склад комісії вхо- дили: митр. В. Липківський, проф. В. Чехівський, архиєп. О. Ярещенко, прот. Л. Юнаків, прот. П. Протопопів, проф. А. Ковалівський, проф. А. Червінський, проф. М. Васильківський й І. Гаращенко. Згідно з іншим джерелом таку Комісію засновано 1923 року і в її склад входили: В. Чехівський — голова, архиєп. О. Ярещенко, прот. П. Протопопів, В. Доленко, В. Лещенко, Б. Щербаненко — члени. • Після смерти Полтавського архиєп. Парфенія Левицького місце вікарія Полтавської єпархії зайняв єп. Григорій Лизовський, який перебував в юрисдикції Московської патріярхії. • Відновлення української Церкви і 1-ий ВПЦСобор 1921 року сколихнули Україною. В Києві до УАПЦ приєдналися широкі кола української інтелігенції. З сіл і міст до собору св. Софії прибували цілі прощі, щоб почути богослуження українською мовою і побачити священнодіячів молодої української Церкви. В дійсності безбожної влади, з різних прошарків українського на- селення до УАПЦ приєднувалися національно свідомі священики й діячі. В Умані приєднався законовчитель гімназії К. Малюш- кевич, в Гайсині ще в 1921 році — настоятель собору о. М. Борецький, на Могилівщині — місіонер М. Карабіневич, у Ка- м’янці-Подільському — університетський професор, знавець цер- ковних канонів Й. Оксіюк, на Чернігівщині — о. М. Ширяй, у Херсоні — о. П. Протопопів, в Лубнях — прот. Л. Юнаків, на Одещині — колишній член Державної Думи прот. А.