Мартирологія Українських Церков Т. 1

Михаїла над єп. Ф. Булдовським і єпископами Лубенського з’їзду. Суд вирішив від- лучити їх від Церкви і позбавити єпископського і священниць- кого сану. Рішень суду єп. Ф. Булдовський не визнав. • Синодально-Обновленська Церква на Україні відбула свій т. зв. «Всеукраїнський помісний Собор» і запросила до участи в ньому також УАПЦ. ВПЦР відповіла, що вона «не вважає для себе гідним входити в будь-які зносини з тією нецерковною організацією». • ДХЦ випустила нову відозву з наклепами та політичними доносами на митр. В. Липківського й інших діячів УАПЦ та вжила заходів для поєднання з Синодально-Обновленською Цер- квою. Літо 1925 р. — У Переяславі, з ініціятиви митр. В. Липків- ського відбулося вперше урочисте вшанування Данила Кушніра, титара з Мліїва на Уманщині, якого замучили поляки 1768 р. і який був похований в переяславському Вознесенському соборі. Серпень 1925 р. — УАПЦ одержала запрошення взяти участь у «світовому Конгресі практичного християнства » у Стокгольмі. ВПЦР делегувала на ту конференцію архиєп. О. Ярещенка і В. Чехівського але радянський уряд не дозволив їм на виїзд за- кордон. 16-19 вересня 1925 р. — У Варшаві відбулись урочистості з нагоди проголошення автокефалії Православної Церкви в Поль- 1020 щі, в яких взяли участь всі православні єпископи, духівництво, представники польського уряду і закордонні гості. 17 вересня в митрополичому соборі представник Царгородського патріярха митр. Іоаким Халкидонський прочитав патріяршу привітальну грамоту, а патріярший митр. Германос Сардійський прочитав Томос від 13 листопада 1924 р., який передано голові Право- славної Церкви в Польщі митр. Діонисієві. Томос було прочитано також польською, українською і російською мовами. Представ- ник Румунського патріярха Буковинський митр. Нектарій передав привітання і благословення Румунської Церкви та її патріярха. Осінь 1925 р. — Згідно з рішенням радянської влади, св. Андріївський собор, яким користувалася друга в Києві парафія УАПЦ, був у неї відібраний і переданий у користування про- радянській обновленській Церкві. • До ДХЦ перейшли Ніжинський єп. УАПЦ М. Ширяй з 20 парафіями і Брацлавський єп. Пивоварів з 26-ма парафіями. 21 жовтня 1925 р. — На т. зв. «Всеукраїнському зібранні ДХЦ» внесено ухвалу, що ДХЦ є правним переємником УАПЦ і мусить перебрати усі її функції. Було обрано власну ВПЦР, яка мала б здійснити перебрання влади. 23 жовтня 1925 р. — Митр. В. Липківський звернувся з по- сланням до вірних, засудивши розкладову працю ДХЦ та закли- каючи до єдности УАПЦ. 24 жовтня 1925 р. — Харківська газета «Коммунист» опублі- кувала за підписом єп. П. Тарнавського телеграму зібрання ДХЦ на ім’я голови ВУЦВК УРСР Петровського, голови Раднаркому УРСР Чубаря та голови ДПУ В. Балицького. У телеграмі пові- домлялося, що керуючим органом УАПЦ стає ВПЦРада ДХЦ і висловлено повну льояльність ДХЦ до радянської влади. ЗО жовтня 1925 р. — На доручення президії ВПЦР прот. М. Хомічевський висл