Мартирологія Українських Церков Т. 1

ала діяль- ність Церкви і тримала в постійній непевності членів ВПЦР та ієрархію УАПЦ. Одначе, влада і далі відмовляла в реєстрації. 1924 рік. — ВПЦРада, не зважаючи на обмеження з боку радянської влади, почала наладнувати церковні зв’язки з україн- ськими вірними в Китаї, на Зеленому Клині, на Кубані та в різних частинах Росії, де жили українці. В Алма-Аті приєднались до УАПЦ свящ. Шевченко і Каторча разом із своїми парафіями. В Казахстан ВПЦР вислала для місійної роботи Вінницького єп. К. Кротевича, який пробув там один рік, а до Оренбургу — прот. Гов’ядовського. Рух УАПЦ поширився також в європейських країнах — Швайцарії, Франції, Чехословаччині і в Югославії. • До УАПЦ приєднався від російської Церкви архиєп. Ф. Сергіїв. • Всеукраїнському благовісникові УАПЦ В. Чехівському за- боронено працювати в наукових установах УРСР. • ДХЦ почала видавати, без перешкод з боку влади, друкова- ний орган «Церковне життя», видала календар на 1925 рік та багато відозв проти УАПЦ, які масово розповсюджувались серед різних церковних громад. • У Володимирі Волинському під Польщею почав появлятися незалежний місячник українського церковного відродження «На варті». Видавцем і головним редактором був д-р А. Річинський. Журнал присвячував багато уваги УАПЦ у Києві. 1919 — 1925 рр. — На Холмщині й Підляшші з 388 залиши- лося лише 63 православні церкви; 59 — зруйновано, 111 — за- крито, 150 — перетворено на польські католицькі костели. 13 січня 1925 р. — Царгородський патріярх Константин VI підтвердив визнання Православної Церкви в Польщі автокефаль- ною. 1019 8 лютого 1925 р. — При Варшавському університеті відкрито православний богословський відділ, на якому серед викладачів були також українські вчені-богослови. 11 лютого 1925 р. — Вищий Церковний Суд УАПЦ на чолі з єп. Й. Оксіюком, розглянувши розкладову акцію ДХЦ, виключив із складу УАПЦ єп. В. Бржосньовського, єп. П. Тарнавського і прот. К. Янушевського. 7 квітня 1925 р. — У Москві помер Московський патріярх Тихон. Після його смерти радянська влада заборонила вибирати нового патріярха. Квітень 1925 р. — При Синоді Православної Церкви в Поль- щі утворено «Комісію для перекладу св. Письма та богослужбо- вих книг на українську мову». В склад Комісії увійшли митр. Діонисій, проф. І. Огієнко, прот. П. Табінський, М. Черкавський, проф. П. Зайцев, проф. О. Лотоцький, проф. В. Біднов і М. Левицький. Травень 1925 р. — 3 ініціятиви єп. Ф. Булдовського в Лубнях відбувся з’їзд єпископів, в якому крім нього взяли участь також єп. Павло Погорілко (висвячений в Москві на єпископа «Живої Церкви») і єп. Сергій Лабунцев. Вони оголосили автокефалію української Церкви, обрали осідком своєї Церкви Лубні, висвя- тили двох нових єпископів і назвали себе «Братським об’єднан- ням Українських Автокефальних Церков», статут якого радян- ська влада швидко зареєструвала. • У Києві відбувся суд Собору єпископів під проводом екзарха Московського патріярха на Україні митр.