Мартирологія Українських Церков Т. 1

майже всі канони, з великою впертістю відстоюють тепер тільки ті канони, на яких ґрунтується єпископське самодержавство в Церкві. Але й ці канони такі ж тимчасові, як і всі: не стільки дух Христової Євангелії, скільки тимчасові умови тодішнього життя в свій час утворили їх, і от тепер їх час безпо- воротньо минувся. Скиньте ж з себе ярмо рабського підля- гання єпископському самодержавству в Церкві, перестаньте звати себе «нижайшими послушниками» єпископів, жити тільки за їхніми «указами». Єсть — і зараз перед вами — безмежно більший і єдино достойний шлях служіння для слуги Божого, — бути першим слугою свого віруючого народу, своєї народньої живої Церкви. Ставайте ж на цей шлях. 134 Всім вам, безумовно, добре відома не тільки проти- канонічність, а й антиморальність підбиття української Церкви-матері під владу московської Церкви-дочки. Це є не тільки ґрунтовне порушення всіх канонів тими, що пи- шаються своєю канонічністю, але й порушення самого ду- ху Христової науки про любов, рівність та братерство. Нащо ж ви цю велику неправду підтримуєте і в багні її лежите, чекаючи для свого визволення благословенства патріяршого, якого б не діждався наш нарід, коли б чекав для свого визволення благословенства царського. Вас, нарешті, дуже хвилює утворення Українською Пра- вославною Церквою власного єпископату не традиційним за часи єпископського самодержавства, а першо-апостоль- ським, соборно-церковним ладом. Але зрозумійте, що в цій події ніякого порушення віри православної, ніякої руй- нації догматів Православної Церкви Всеукраїнський Право- славний Церковний Собор не зробив. Він тільки вжив най- більш достойний і найбільш відповідний і достоїнствові української Церкви і духу Христової віри спосіб утворення силою своєї власної віри й надії найвищих органів для відновлення свого церковного життя, як і Христос силою Своєї власної могутности воскрес з мертвих. Невже ж більш канонічно було б купувати єпископську благодать, або виклячувати її в сучасних царюючих самодержців ціною свого поневолення, ніж зробити її в своїй власній всенародній вірі, в своїй власній Церкві, яка, по слову св. отців, є повна невичерпна скарбниця всіх дарів Св. Духа. Ви боїтесь, що цієї нашої події не визнає всесвітня Церква. Та всесвітня Церква, яка будується на ґрунті право- славної віри, але згідно з новими вимогами життя, Церк- ва жива, Церква майбутнього, безумовно, цю подію, як наслідок живого життя, визнає. А всесвітня Церква мину- лого, Церква-руїна — де вона... Нехай же не страшать вас ті анатеми, якими обсипають нас керівники й прихильники старої Церкви-домовини. Не нас, а самих себе вони відлучають від життя і смерти. Отже, життя і смерть, благословення і прокляття по- ставив перед вами, почесні отці, Господь. Вибирайте ж життя. Щиро й одверто ставайте на бік автокефальної жи- вої і всенародньо соборноправної Української Православ- ної Христової Церкви, і житимете ви і весь рід ваш. З цим щирим братерськ