Мартирологія Українських Церков Т. 2

аці, відбирають громадянські права. Гама мож- ливостей у руках уряду велика. Але страх часів сталінсь- кого терору вже не діє. Люди свідомі своїх прав і готові обстоювати їх. Сильне відчуття несправедливости, яка ді- ється супроти віруючих, напевно буде мати свої наслідки в майбутньому творенні суспільного й політичного ладу на Україні. Свідомість своїх прав з боку вірних є виразним кроком вперед, бо це є і розуміння Церкви в її суспільному аспекті. III Таке змагання за визнання людських прав віруючим обгрунтоване на сильній філософській і богословській осно- ві. Воно має і різні аспекти. Поняття своєї людської гід- ности — заперечуваної і обмежуваної, але не менш само- усвідомленої — домагається не тільки свого правного виз- нання і признання, але й рівновартісного становища в роз- мовах. Урядові чинники всілякими способами ведуть бо- ротьбу проти релігії. Віруючих принижують, ними погор- джують, їх упосліджують. На них виговорюють і випи- сують викривлені історії або прямо несотворенні небилиці, нерідко дуже кривдячі. З авторами таких наклепів вірні хотіли б вести розмови, спростовувати неправду, поясню- вати своє становище, — одним словом, говорити як рівний з рівним, як людина з людиною. їм не залежить, бо це б принижувало їх, розмовляти зі звичайними наклепниками, але вести розмову — діялог з тими, які в наукових жур- налах претендують на звання представників дійсної науки. Безконечні напади на християнську віру як таку приму- сили вірних Української Католицької Церкви застановля- тися над своєю вірою. Вони, бажаючи вступити в діялог, роблять це не для того, щоб благенько твердити, що їм діється кривда, але щоб пояснювати своє становище і в діалектиці дійсно наукової дискусії доходити до висновків. Це вказує на зрілість віруючої людини. Ми, українці, народ релігійний, але наша релігійність часто бувала доволі чут- тєва. Горнило терпінь і переслідувань примусило вірних 18 осмислити свою віру, щоб, як навчає святий Апостол Петро: «вміти пояснити підставу своєї віри» (пор. 1 Пт, 3:15). Коли читаєш такі документи, як «Лист до редакції журналу „Наука и религия”», мило вражає його спокій, речевість, свідомість сили встоятись у рівному діялозі. Віра тих християн передумана, переболіла, випробована в різ- них ситуаціях, вона вже ніяк виключно чи переважно чут- тєва, зі сантиментальним прив’язанням до старовини. Оте поглиблення і зрозуміння своєї віри, яке зароджувалося вже і в першій половині нашого століття, тепер дістало поважний поштовх. Воно окуплене високою ціною терпінь багатьох поодиноких людей, але для народу як цілости, для Церкви як тіла воно становить величезну вартість. І якщо такий вдумливий напрям у ставленні до правд нашої віри буде продовжуватися не з західньоєвропейським ра- ціоналізмом і скептицизмом, але з питомою східнім хрис- тиянам серйозністю і містикою, то невдовзі наша Церква буде видавати не абияких богословів. Порівнюючи своє серйозне наставлення до крикливог