Мартирологія Українських Церков Т. 2

о і примітивного атеїзму, вірні приходять до висновку, що атеїсти в радянській дійсності цілком не зацікавлені шу- канням правди. Остаточно їхній атеїзм є не філософського, а політичного характеру, це агітація, а не діялог у пошу- куванні правди. В писаннях вірних відчувається наче жаль не з-за втрати нагоди вести діялог, пояснити свою віру, але немов докір, що їхні співрозмовники такі бездумні пропагандисти, яким вистачає відробити тільки свою нор- му, в них немає бажання шукати правди. Цей жаль проя- вляється навіть супроти тих, які морально чи фізично пе- реслідують віруючих. У прерізних листах, звернених до переслідувачів, немає ні сліду бажання помсти. Це також багатообіцяюча прикмета. Вона робить наш народ силь- ним і шляхетним. На підставі документів, які до нас дійшли, можна б сьогодні сказати, що вірні вміли поставити чоло атеїзмові, не бояться вступати в діялог, вони ставлять виклик. Тут, розуміється, говоримо тільки про людей, які свідомі своєї віри. Хто хитається, для такого атеїстична пропаганда не- безпечна. Читаючи зібрані в цій книжці документи, знаходимо собі головну потіху в тому, що наш народ на Україні 19 вірує. Не проклинають своїх переслідувачів, не тікають від терпінь і кар. Вони вірують у Живого Бога. їхні листи, їхні вчинки свідчать про віру, спасенну їхню віру. Ми чи- таємо, відчуваємо з їхніх слів і поведінки, що вони спо- кійні, зрівноважені, люди, які доросли до свого християн- ського покликання. Свою віру вони засвідчують тисячею різних способів. На тій вірі виросте наша відроджена Церква. IV Велика наша дяка належить видавцям цієї книжки — збірки таких важливих і багатомовних документів. Доку- менти прерізні своєю формою, але всі незаперечно свідчать про живучість нашої Української Католицької Церкви, з одного боку, а з другого — вони вказують на дійсність таку, якою вона є: прикра і болюча, але не без оправданої надії на майбутнє. Архимандрит Любомир ( Гузар ) 20 ЗАВІЩАННЯ БЛАЖЕННІШОГО ПАТРІЯРХА ЙОСИФА ЙОСИФ ПА ТРІЯРХ КИЄВО-ГАЛИЦЬКИЙ І ВСІЄЇ РУСИ МОЇМ ДУХОВНИМ ДІТЯМ, ВЛАДИКАМ, СВЯЩЕНИКАМ, МОНАХАМ І МОНАХИНЯМ І ВСІМ ВІРНИМ УКРАЇНСЬКОЇ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ МИР У ГОСПОДІ І АРХИЄРЕЙСЬКЕ БЛАГОСЛОВЕННЯ! «Ще трохи, і світ мене вже не побачить» (Йо. 14, 19), «Ще трохи, і ви не побачите мене більше...» (Йо. 16, 16), бо «надходить година, коли вже і притчами не промовля- тиму до вас...» (Йо. 16, 25). Залишаючи цей світ і «сидячи на санях», як говорили наші предки, після 90-тикількаліт- нього життя, молюся за вас, моє Духовне стадо, і за весь Український народ, якого я сином і якому я старався ввесь свій вік служити, словами прощальної Архиєрейської мо- литви Господа нашого Ісуса Христа. Він бо для нас усіх і для всього світу є «путь, істина і живот» (Йо. 14, 6). І тому, переставляючися у світ вічности, благаю Отця Небесного, щоб Він прославив Сина свого у вас, щоб ви спізнали Його, «Єдиного, Істинного Бога» і Ним «посла- ного — Ісуса Христ