Мартирологія Українських Церков Т. 2

ся. Укра- їнці-католики затихли, але не перестали жити й вірувати згідно зі своїм релігійним переконанням. Із зібраних у книжці документів, спогадів, скарг до прерізних урядових інстанцій можна пізнати, як ті вірні після перших ударів і нанесеної ними травми продовжували своє християнське буття в нових обставинах. II Від ганебного «синоду» з 1946 року минає майже сорок років. Це одне нове покоління. І після сорока років пере- * ТНе Еазіегп ОгіЬодох СНигсН іп (Не ІІкгаіпе. Кіеу, ІІкгаіпа Зосіеіу, 1980 . 16 бування в підземеллі Українська Католицька Церква живе. Ми не маємо статистичних відомостей про неї. Розціню- вати її стан категоріями вільного світу дуже важко, навіть небезпечно, бо це категорії зовнішні і можуть не завжди точно віддзеркалювати духовну дійсність. Але з відомостей і листів, які до нас доходять, — аз них деякі дуже важливі включені в цій збірці, — незаперечно можна зробити вис- новок, що в нових, дуже змінених обставинах українські католики не перевелися, а навпаки дають багато доказів свого бажання залишитися тими, якими вони здавен-давна були. Якщо дехто може сподівався, що попри терор го- ловним розкладачем Церкви буде час, то прорахувався. Старше покоління, яке добре пам’ятало кращі часи для існування і життя Церкви, вже майже на вимиранні, але на його місце прийшло нове покоління, яке тепер несе тягар відповідальности за існування своєї Церкви. І помимо дов- гих років безбожницького виховання, помимо всіх напас- тей на віруючих, фізичних прикростей і моральних утисків, відстрашування від святої віри, на Україні знаходиться і живе немале число віруючих і вірних українців-католиків. Немає і не може бути сумніву, що те нове покоління, яке виросло під комуністичним пануванням у обставинах гоніння, не є цілком таке саме, як попереднє. Здається, що народжені й виховані під безбожницьким режимом укра- їнські християни вміють більш відважно і промовисто представляти постуляти своєї релігії. Занадто важко було б згадати, чому це так. Ми обмежуємося до ствердження стану, не хочемо встрявати в оцінку, яку можна буде зро- бити колись пізніше, краще пізнавши також причини й каталізатори змін. Одним з проявів зміненого наставлення і настрою є домагання урядового визнання їхнього існування як окре- мого церковного тіла. Вірні домагаються своїх прав. Шлють до різних установ прохання, вимагають визнання своїх спільнот і організовується відповідна група на чолі з Й. Терелею. Вони не домагаються ніяких привілеїв, ані особливих пільг, але підставових прав людини. їхня аргу- ментація спокійна, речева, основана на державних законах, згідна з засадами Конституції. Коли в перших роках після війни вірні старалися жити скрито, тепер, хоч свідомі можливих прикрих наслідків і приймаючи їх, вірні явно 17 домагаються своїх прав. Цих людей намагаються настра- шити застосовуванням різних засобів, грошових чи навіть фізичних кар. їх обдурюють, умовляють, залякують, звіль- няють з пр