Мартирологія Українських Церков Т. 2

ми рішеннями найліпше можуть піддати Вам думки про можливі й потрібні будучі рішення нашого Со- бору. Зі своєї сторони підготовлювався і я. І думав я спочатку, що вже під кінець березня буде можна Собор зачати. Однак з обережности та зі страху, щоб не стягнути на себе та Духовенство закиду, про який згадує Євангелист: «Цей чоловік зачав будувати, а не може докінчити» — я зволікав і відкладав справу. Щойно дня 13 квітня (н. ст.) видав я послання «До Духовенства і вірних», яким запросив я усіх священиків у Львів. Архиєпархії на Собор, що після цього послання мав зачатися в Світлий Четвер ц.р. тор- жественним Богослуженням. Осібним письмом, підписаним в суботу першого тижня Чотиродесятниці, запросив я на цей Собор верховних настоятелів наших муж. монаших чинів і всіх єромонахів. При тій нагоді протестував я у тому письмі проти знесення монастирів і конфіскати усіх нерухомих і рухомих дібр цих монастирів, як проти тяж- кого удару, заданого нашій Церкві і нашому народові. Наспів Світлий Четвер. Тому, що з огляду на лихе здоров’я не міг я брати участи в торжеств. Богослуженні в церкві, заступив мене Кир Никита, що з Преосв. Кир Ни- колаєм, Впр. о. Мітратом Йосифом, в асисті цілої Капітули 223 і Духовенства відправив торжественне Богослуження, в наміренні помочі св. Духа для праць Собору. Передусім мусимо Впреп. і Всеч. Отці, зложити Все- вишцьому найгарячішу нашу подяку за те, що допровадив нас до хвилі, коли Його св. ласкою, в Його Ім’я і з Його поміччю зачинаємо це важне для Архиєпархії діло. Хоч поміч з неба потрібна нам для кожного нашого діла, хоч без Божої благодаті нічого доброго не можемо зробити, Всевишньому подобалося одначе виявити нам в цьому ділі особливішу опіку і поміч. Не звертаючи уваги на много- численні наші гріхи, все ж дозволив нам Г. Бог зачати сьогодні те трудне діло на Його хвалу. Всевишній Гос- подь, який «серцем сокрушеним і смиренним не гордить», побачив, що нашим наміром не була і не є порожна слава у людей, як і метою нашою не хвилевий успіх. Бо всі ми приступаємо до цього Собору в дусі християнського по- каяння. Віддаючи Всев. Богові в Тройці єдиному поклін богопочитання, ми принесли Йому Євхар. Жертву Хресної смерти Христа-Спасителя в доказ саме нашого поклону, нашої служби, нашого віддання Його пресвятій Справі. В Його Пресв. Ім’я приступаємо сьогодні до діла Собору, як до акту всенародного покаяння. В ньому шукаємо поправи усіх пороків, похибок, гріхів і блудів у христ. житті нашого народу та покаяння і поправи в усіх наших гріхах, пороках і незвершенностях. Тому діло цього Собору — то діло, від якого повинна зачатися нова епоха в історії нашої Церкви і народу. І так буде, як тільки Всевишньому подобається поблагословити нашу працю і довести її до успішного кінця. А Бог нехибно поблагословить її і певно дасть ус- пішно її скінчити, якщо наша праця буде оперта на щирому христ. покаянні. Цього саме християнського] покаяння треба нам перед Богом для вічного нашог