Мартирологія Українських Церков Т. 2

итися, хіба скали і гори взивати треба, щоб прикрили і заслонили нас перед тим непонятним, страшним соромом, який спли- ває з того злочину мерзенним, пекольним калом на наші церкви, хати, родини, установи й на наших дітей. Брудом і смородом наповнена земля і її підвалини аж трясуться з обурення на злочинця, що стягає таке нещастя на нас усіх! А може він досі ще не покаявся? І не тільки «може», але таки напевно не покаявся! Бо відкинути від себе Юдину зраду і очистити душу з тої пекольної прокази, це ж річ так шалено трудна, — вона так перевищає усякі сили людства, що навіть всенародна думка від двадцяти віків така, що Юда Іскаріот не кається. А Юдина зрада лишає на душі таке пекольне п’ятно, що затемнилося бо сонце, як би Всевишній у безконечному милосердю не чекав на по- каяння проклятої душі нещасного, що вже одною ногою у вічній погибелі! Будучи ділом покаяння за гріхи людей і Духовенства, мусить наш Собор обдумати орудники поправи і шукати доріг не те, щоб уровень християнської праведности серед народу та христ. зверхности серед священиків так піднести, щоб упадок священика у тяжкий гріх був так незвичайно рідким випадком, що святокрадське Причастя його було б неможливе. Певна річ, неможливим воно ніколи не ста- неться, як довго чоловік має свобідну волю, але воно може і мусить статись так морально неможливим, щоб сама думка такого упадку потрясала зі страху душу кожного християнина. Відвічний звичай, практикований на всіх Єпарх. Собо- рах катол. Церкви вимагає, щоб усі учасники Собору зло- жили визнання катол. віри по формулці, приписаній Урба- ном VIII. Перед тою торжественною присягою запрошую Вас, Всеч. Отці, відспівати зі мною молебень. Преосв. Кир Никита, як Генер. Вікарій, взяв на себе обов’язок логотета Собору і зволить формулу визнання по дотеперішній прак- тиці відчитати церк. — слов’янською мовою. Передпослідне 226 речення від слів: «Сію віру» будуть Отці добрі голосно повторяти за Преосвященим всі разом, а останнє речення: «Тако ми Боже поможи...» будуть Отці вимовляти кожний зосібна, приступаючи тут, до св. Євангелія. Отці, які нині не могли бути присутні, а приїдуть на другий четвер, тим самим порядком усі разом робитимуть визнання віри в приявності Кир Никити і після визнання підпишуться. [Світлий четвер 19. IV., ст. ст., 1940 р.] Опубл.: Письма-послання Митрополита Андрея, стор. 62-66. 227 ПРОМОВА МИТР. А. ШЕПТИЦЬКОГО НА ЗАКРИТТІ ЛЬВІВСЬКОГО АРХИЄПАРХІЯЛЬНОГО СОБОРУ Серед незвичайно важких воєнних обставин, довершили ми за Божою поміччю важного діла: скликали АЄп. Собор. Які важкі були обставини, всі Отці, учасники Собору, зна- єте. З найближчих учасників соборових праць двох наших товаришів-священиків померло, як жертви теперішніх об- ставин у Львові. Чотирьох найближчих співробітників арештовано, як і десятьох інших учасників Собору. Коли до того додамо незвичайні труднощі, щодо подорожей і кореспонденції, заборону друкованого слова, брак світла, впр