Мартирологія Українських Церков Т. 2

на початку квітня 1945 року широко роз- горнена кампанія у пресі й радіо. 6 квітня 1945 року у львівській газеті «Вільна Україна» появилась стаття Володимира Росовича (Ярослава Галана) під наголовком «З хрестом чи мечем», звер- нена проти Митрополита Андрея і проти Української Католиць- кої Церкви. Цю статтю передруковано в центральному офіцій- ному органі комуністичної партії в Києві «Радянська Україна», передавано по радіо, поширювано окремою брошурою, комен- товано на різних зборах, ведучи нечувано брехливу акцію проти Української Католицької Церкви. Після такої психологічної підготовки всі побоювалися най- гіршого. І тому Митрополит Йосиф запросив до себе єпископа Будку, єпископа Чарнецького, протоігумена Редемптористів отця Де Вохта і отця архимандрита Климентія Шептицького, заявля- ючи, що іменує їх, на всякий випадок, адміністраторами. 239 Удар прийшов у середу 11 квітня 1945 р. Органи більшовиць- кої поліційної влади приступили до фізичного насилля супроти української католицької церковної ієрархії. Вже зараня стійками обставлено церкву св. Юра, наїхало дуже багато авт, а полковник приніс Митрополитові Йосифові рішення прокурора про арешт. Митрополита обшукали і відвезли до тюрми на вул. Лонцького, де в тюремній келії він просидів першу ніч. Ранком, під сильною ескортою, його перевезено до вагону на двірці, і перед полуднем поїзд від’їхав до Києва. В окремім переділі стерегло його 3-4 конвоїри, а інші були на коридорі і в сусіднім переділі. В Києві завезли Митрополита до слідчої тюрми при вулиці Короленка 33, де знову відбули прикрі й болючі обшуки та посадили в келію-одиночку. Потім почали виводити на слідство день і ніч, так що він буквально падав з ніг і вмлівав від знесилення, тортур і знущань. Слідство тривало цілий рік. Того ж 11-го квітня 1945 року були заарештовані також у Львові єп. М. Будка, єп. М. Чарнецький; крилошани: о. Куниць- кий, о. Ковальський; священики: о. Труш, о. Білик, о. Годунько. В Станиславові заарештовано єп. Григорія Хомишина і його по- мічника єп. Івана Лятишевського. В квітні 1945 року виарештовано всіх видатніших священиків, крилошан, професорів Богословської Академії і семінарій та ве- лику кількість духовенства. їх заслано на Сибір, і так позбавлено Українську Католицьку Церкву її законної ієрархії, а терором, арештами і депортаціями проріджено ряди духовенства, що до- вело населення до страху і безнадії. Позбавленим своєї ієрархії українським католицьким свяще- никам видано наказ реєструватися в адміністративно-партійних органах влади і тільки «реєстрованим» дозволено виконувати далі священицькі обов’язки. На доручення радянської влади творено парафіяльні комітети, які не тільки мали адмініструвати церков- ним майном, але й мали право наставляти і звільняти парохів. До того насильного наступу атеїстичного режиму на нашу Церкву прилучився і московський патріярх Олексій своїм новим посланням, про яке згадав і папа Пій XII у своїй енцикліці «Всі С