Мартирологія Українських Церков Т. 2

стиськах, де роблено натиск на єпископа Коциловського, щоб спонукати його до відступництва від Като- 241 лицької Церкви. Коли ж органи НКВС побачили його непохит- ність у католицькій вірі і готовість радше на тортури і смерть, ніж зрадити свою Церкву, дали йому «час», щоб передумав спра- ву, і 24 січня відпустили його та о. Гриника назад до Перемишля, бо то був час перед виборами і не хотіли зражувати собі насе- лення, бачачи, з якою любов’ю воно відносилося до свого Єпис- копа. Одначе органи НКВС не перестали стежити за єпископом Коциловським і кожного місяця або й частіше приїжджали з Мостиськ до Перемишля відвідати його. 25 червня 1946 року перемиський Уряд Безпеки заарештував єпископа Коциловського і передав представникам СРСР. Єпис- копа вивезли до львівської, а потім київської тюрми. 26 червня 1946 року насильно переселено з Перемишля до Львова, а опісля на каторгу перемиського єпископа-помічника Григорія Лакоту. Водночас насильно вивезено перемиських кри- лошан: отця прелата Романа Решетила, о. д-ра Івана Кузича (ректора Духовної семінарії) й о. канцлера Миколу Грицеляка. їх опісля ув’язнено і заслано на каторгу. СУД НАД УКРАЇНСЬКОЮ КАТОЛИЦЬКОЮ ІЄРАРХІЄЮ Майже в той самий час коли знищено перемиську єпархію, тобто влітку 1946 року, після однорічних допитів у великій залі будинку КДБ при вулиці Короленка 33 в Києві, над українськими католицькими ієрархами, ув’язненими 11 квітня 1945 року, по- чався суд — воєнний трибунал, складений з трьох суддів і двох секретарів. Суд відбувався при замкнених дверях і тягнувся біль- ше двох тижнів, переважно ночами. І кінець-кінцем засуджено Митрополита Йосифа до 8 років, єпископа Микиту Будку до 8 років, єпископа Миколу Чарнецького до 6 років, єпископа Івана Лятишевського також, мабуть, до 10 років, о. прелата Петра Вер- гуна — Апостольського Візитатора для українців у Німеччині — до 8 років, а єпископ Григорій Хомишин помер у тюрмі ще перед процесом. ЛІКВІДАЦІЯ УКЦ НА ЗАКАРПАТТІ Ліквідація більшовиками нашої Церкви на Закарпатті почалася спершу в мукачівській єпархії мученицькою смертю її єпископа Теодора Ромжі 1 листопада 1947 року, а пряшівської єпархії арештом її єпископа Павла Ґойдича в 1950 році і його помічника єпископа Василя Гопка. 242 ПАСТИРСЬКА ПРАЦЯ МИТРОПОЛИТА ЙОСИФА НА ЗАСЛАННІ З засуджених у 1946 році українських католицьких владик тільки два повернулися із заслання: єпископ М. Чарнецький і єпископ І. Лятишевський. Одинокого митрополита Йосифа Сліпого більшовики не звіль- няли, а після закінчення першого засуду його суджено ще три рази в 1953, 1957 і в 1962 роках, так що він пробув у тюрмі й на каторзі та на засланні від 1945 до 1963 року. Далеко на сибірській каторзі Митрополит Йосиф, як добрий батько, пам’ятав про своїх вірних, а неустанними молитвами, таємними посланнями і особистими листами намагався підба- дьорювати їх у терпіннях і кріпити у вірі в час переслідування. З багатьох його послань збереглись два з 195