Мартирологія Українських Церков Т. 2

Вона зовсім не визнавалась на церковних справах. Од- нак, маючи наказ апостолування в користь більшовицького православ’я серед гр.-кат. духовенства, вона в серпні 1945 р. започаткувала свою місію взиванням деканатів до ра- йон. управи в Чорткові. На таких зборах деканальних яв- лялись священики, відправивши Службу Божу у оо. Ва- силіян у Чорткові. Зборами проводила панна Деремашко, людина не зла. Вона в своїй інавгураційній мові призна- валась, що не визнається в релігійно-церковних справах і «богах ваших». Прохала священиків вияснити їй, що то папа, а що патріярх. Визнавала, що їй особисто не за- лежить на заміні віри, тільки на виконанні наказу Сталіна і на зібранні декларацій на возсоєдиненіє від священиків греко-католиків. Переконувала, що воля Сталіна мусить бути виконана на 100%. Вона бачить неохоту священиків, але не розуміє чому назверх не підписати папірчика, а в душі лишитися тим, що й передше. По такій промові взи- вала священиків до дискусії і виявлення своєї думки, за- чинаючи від декана і старших священиків, доступаючи до молодших. Але декани і старші священики лявірували, звичайно, і ховались за собор, що вирішить цю справу в тій надії, що до собору не дійде, бо більшовикам не довге панування в Галичині, місяць, два і розваляться під на- пором Англії та Америки, до яких долучиться УПА і АК (польські партизани). Молодші священики, звичайно, були відважніші і пробували поборювати возсоєдиненіє і право- слав’я засадничо, догматичними і канонічними аргумента- ми. Збори кінчались усе повним неуспіхом панни Дере- машко. Але НКДБ (Народній Комісаріат Державної Без- пеки) в Тернополі з осідком зразу в Чорткові, а по від- будові части Тернополя — в Тернополі, не могло спокійно глядіти на безуспішність трудів панни Деремашко і вже у вересні 1945 р. перебрало місію «православну» у свої руки. Щоб належно оцінити жахливість цего апостола муситься його зарекомендувати. НКДБ є се відділ полі- тичний НКВС. НКДБ се є гестапо німецьке, польський Уряд Безпеки, а НКВС се невинна забавка, звичайна мі- ліція. В 1941 р. НКДБ не було виділене ще від НКВС. А коли більшовики прийшли в Галичину в 1944, привели вже 246 зі собою виділене НКДБ, яке ще 100% жахливіше як НКВС, бо до НКДБ увійшли вже самі «специ». Сей новий апостол-жах взявся до наших священиків зовсім іншими методами. Передовсім числено на ломання. Тому не скликувано вже священиків деканатами, ані гру- пами якими-небудь, а поодиноко. Звісна річ, одиниця за- ломиться навіть та, що в гурті остоїться. Отже покли- кувано поодиноко, починаючи від старших — лавірував- ших — щоб робити щерби в рядах духовенства. На столі, де приймали такого священика, лежали знаряддя тортур: щипці, ножиці, сокира і т. п. Коли священик не злякався, ставлено його під стіною і міряно револьвером, або і ви- стрілювано в-ліво, право від голови або понад неї. Але ті пострахи скоропостижної смерти не ламали священиків. Вони, звичайно, були готові радше згинути зараз,