Мартирологія Українських Церков Т. 2

як ви- речися віри католицької. Зате многих ламали повільні тор- тури, правдиво пекельного помислу. Священика, що не злякався щипців, ані револьверу, кидано в темну, холодну пивницю, де була долівка бетонова. Сей бетон був по- пуканий, а з каналу під бетоном добувались бруди і маса голодних щурів, які не давали в’язневі ані хвильки спокою, а як він перемучений сів або положився, щоб хвилину відпочити, щурі кидались на нього і живого гризли. В такій келії не було ніякого відра уступового для полагод- ження фізичних потреб. Сі потреби полагоджувано на стіни і на долівку, з чого (разом з каналом під долівкою) воздух у келії був гірший як у самих уступових місцях. Надто, такому священикові-в’язневі, що відмовив підпису заяви на возсоєдиненіє, не давано по кілька днів за рядом ніякої їди, ні води. Ті і тим подібні тортури зламали деяких священиків, і вони підписали заяви, потішаючи себе тим, що тільки назовні згодився на возсоєдиненіє, а внутрі ли- шився католиком, що «пе^аііо іїсіеі ехіегпа» є вправді грі- хом, але не є апостазією і не потягає за собою клятви. Висповідається і знову буде все в порядку. Шукали собі ви- крутів і оправдання, бо ув’язнення священика за відмову підпису на признання «Ініціятивної групи» «ірзо Гасіо» по- тягало за собою конфіскату його цілого майна і сейчасне розграблення його, як також вивіз його самого (і цілої його родини окремо від нього) на Сибір. А мимо цього 150 священиків з Тернопільщини одної тільки ночі вивезено 247 з Чортківської тюрми на Сибір, як про це оповідав з жалем один залізничник, що заладовував цих страдальців до по- тяга. Деякі священики, поінформовані про такий жахливий терор, різно радили собі. Старі, як напр., 90-літній о. Чу- батий ігнорував усі візвання так районової управи, т. є панни Деремашко, як і НКДБ. Він говорив, що йому не багато лишилося до смерти, а як схочуть його убити, то нехай дома се зроблять. Його, бодай до грудня, залишено в спокою. Таких старців-священиків, полишених у спокою мимо неявки або і відмови підпису, мало бути більше. Молодшим священикам, що не являлись у НКДБ, забо- ронювано відправляти богослужіння та інші священнодій- ства, а когось в селі назначено, щоб наглядав чи священик придержується заборони і про зломання П негайно доно- сив. Незаховання «запрещенія», хочби потайки, десь у при- ватному будинку, потягало за собою невідмінне ув’язнення з його тортурами. Один священик молодий викрутився від підпису заяви бажанням поїхати до о. Костельника, щоб переконав його про правдивість православ’я, думаючи тим зискати на часі. Довший час відкладав поїздку до Львова і далі відправляв священичі чинності. Але НКДБ само вже понаглило його і дало йому «командіровку», т. є перепустку до Львова, без якої не вільно ніде рушитись. Остаточно приневолений по- їхав до Львова, але підплатив секретаря о. Костельника, якогось бувшого посла, православного з Волині, і цей ви- ставив йому фальшиву посвідку, нібито він підписав зая