Мартирологія Українських Церков Т. 2

ву, що піддається судовласті Ініціятивної групи, хоч в дійсно- сті такої заяви, яку мав редагувати д-р Ярослав Левицький, не підписав. Зразу сей священик тішився, що вдалося йому перехитрити НКДБ, але потім нагадав собі ІіЬеИаІісоз і асіа Гасіепіез з часів Декія, та що їх старе християнство п’ятнувало апостазією та жадало покути, відправляв тільки богослуження, а до сповіді вірних і вінчань запрошував священика, що відмовив підпису, а через те був «запре- щений» і укривався. Але і такий стан не тривав довго, бо о. Костельник, заїхавши до Тернополя, візвав «незапрещених» священиків і, перевіривши їхні посвідки про зложення заяви, відкрив обман, бо в його актах не було заяви від сего священика. Очевидно, що посвідку про зложення заяви, що 248 уповажнювала до дальшого священнодійства (котра, як сей священик говорив нераз, «пече» його), о. Костельник віді- брав від нього. Що дальше сталося з тим священиком, не знати. Здається, що вкінці підписав заяву підчинення «Іні- ціятивній групі». Інші священики також старались зискати на часі і ви- кручувались потребою переконання про правдивість пра- вослав’я поїхати на диспуту до о. Костельника. Сю думку піддавало упірним священикам само НКДБ. Перше пи- тання, яке ставлено такому священикові, було, чи читав брошуру д-ра Костельника проти первенства Папи і яке вона вражіння на ньому зробила. Священики-лявіранти відповідали, що не зовсім ся брошура їх переконала, що їм конечно треба для усунення деяких сумнівів поговорити з о. Костельником, бож зрештою не ходить про саме пер- венство Папи. Є ще і інші догматичні різниці між наукою Кат. і Православної Церкви. Таким хитрунам-священикам НКДБ давало досить радо «командіровку» невідступну, але з тим, що священик дасть її до потвердження о. Ко- стельникові, що був там, а не деінде. Впрочім, та вимога посвідки на командіровці від влади, до якої радянський горожанин удається за пропуском, зобов’язує кожного, не тільки священиків. Священики, що апелювали до конеч- ности розмови з д-ром Костельником, їхали до Львова. Одні однак, щоб засягнути поради священиків Львівських, вірних Кат. Церкві; але побачивши, що у Львові те саме діється, що й у них, чимскорше тікали звідтам. А з посвід- кою на перепустці, і щоб не показуватись о. Костельни- кові, перебирались у цивільне більше убрання і йшли до православного декана у Львові при вул. Францішканській і там, удаючи охочих вступити до православної семінарії, якої тоді у Львові не було, питали того декана чи буде православна семінарія у Львові. Коли дістали потакуючу відповідь, прохали прибити їм печатку свою деканальну на їхній перепустці. Інші знов бували у о. Костельника. Він старався аргу- ментами з патрольоґії підважити їхні переконання про при- мат Папи і твердив, що за сю догму не варта ще давати голови. Але священики сі не приїхали по аргументи, а по печатку, і діставши її, вертали з планами нового якогось зискання на часі. Думали, що НКДБ дозволить їм їздити