Мартирологія Українських Церков Т. 2

івпраці з УПА, а сей священик не так цікавився її гріхами, як старався витягнути від неї якнай- більше імен осіб, приналежних до УПА. Висповідавши сю дівчину, священик почав Службу Божу. Але коли дійшов до св. Причастя і завважив, що ним висповідана зв’язкова УПА не приступила до св. Причастя, дуже занепокоївся, перервав богослуження і шукав її поміж людьми в церкві, а навіть поза нею. Не знайшовши її, покинув дальшу від- праву і пішов додому. Але ще цеї самої ночі його убито в його домі. Священиків, що бажали залишитись католиками, по- тайно обставлено шпигунами. Вони [священики] сходились на пораду в о. Ратича, завідателя Тернополя. А напроти його дому стояв жебрак, який діставав милостиню з при- ходства; він був воєнним інвалідом, і його ніхто не підо- зрівав о нічо зле. А його купили собі більшовики. Він, як прошак, знав добре довколишніх священиків і, як викри- лося потім, списував тих священиків, що приходили до о. Ратича, протяг часу, який там перебували, і якою фірткою виходили, передньою чи задньою. А те все послужило, як обтяжуючий матеріял, для оскарження о. Ратича як бунтів- ника, ув’язнення його і вивезення на Сибір. Упірні священики не мали де скриватись. До сіл раз-у- раз впадала славна «мітьолка», зложена з 30-40 НКДБів- ських спеців, головно за членами УПА; перетрясали кож- дий кутик, навіть навіз перекидали або пхали у нього довгі, залізні прути. Горе тому, кого зловили без документу. А 251 власне упірні священики документів відповідних не мали. Один священик якраз відправляв у приватній хаті Службу Божу, коли впала така «мітьолка» до села. Велика ласка від Бога, що сю хату «мітьолка» поминула. Прибув тут один священик зі Самбірщини. Він на зі- бранні деканальнім в районовій управі в Старім Самборі виступив в обороні Гр.-кат. Церкви. За се його на місці по зборах ув’язнено і наразі поміщено в лихо заосмотреній у замок кімнаті район. Управи і не поставлено при дверях варти. Священикові сему удалось втекти до своєї парафії, де він кілька місяців скривався в хаті парохіянина в улад- женій криївці, доки латинський] місцевий парох, пересе- ляючись у Польщу, не перевіз його через границю у своїй шафі. Але в Перемишлі лат. вірні з цього села донесли місцевій, перемиській поліції про перевезення гр.-кат. свя- щеника. Поліція прибула на місце постою, окружила його, але мимо цього під ослоною вечірнього сумерку сему свя- щеникові вдалося змилити погоню і облаву за собою. Щоб забезпечити собі участь духовенства на соборі, більшовики посилали самоходи на парохії. Зі самоходу висідали НКДБісти, заарештовували священика і відвозили до Львова до св. Юра, де відбувався синод. Там уже ви- ходив командант НКДБ і грав комедію. Сварив на своїх підчинених, що вони будьтоби його зле зрозуміли. Він не посилав їх арештувати священика і під штиками достав- ляти його на собор, а тільки для вигоди священика, за- прошеного на собор, він вислав самохід, а для його без- пеки — своїх підчинених.