Мартирологія Українських Церков Т. 2

м і грішнім» (Мр. 8, 38). На цьому шляху могутня Божа Десниця помагала мені, В’язневі Христа ради, давати свідчення Христові, як це він прорік своїм учням-послідовникам: «І будете мені свідками в Єрусалимі і в усій Юдеї та Самарії, і аж до краю землі...» (Ді. 1, 8). Але на придорожніх стовпах мого шляху видніли інші написи: не Єрусалим, Юдея, Самарія, а Львів, Київ, Сибір, Красноярський Край, Єнісейськ, По- лярія, Мордовія..., і так дослівно «аж до краю землі». Ув’язнення ніччю, тайні судилища, безконечні допити і підглядання, моральні і фізичні знущання й упокорення, катування, морення голодом; нечестиві слідчі і судді, а 24 перед ними я, безборонний в’язень-каторжник, «німий сві- док Церкви», що знеможений, фізично і психічно вичерпа- ний, дає свідчення своїй рідній мовчазній і на смерть при- реченій Церкві... І в’язень-каторжник бачив, що і його шлях «на краю землі» кінчався приреченням на смерть! Силу на оцьому моєму хресному шляху В’язня Христа ради давала мені свідомість, що цим шляхом іде також зо мною моє духовне стадо, мій рідний Український народ, всі владики, священики, вірні, батьки і матері, малолітні діти, жертвенна молодь і безпомічні старці. Я не самотній! Надлюдську витривалість та якусь таємничу силу да- вали мені записані в моїй душі євангельські слова Христа: «Се аз посилаю вас яко овци посреді волков: Будите убо мудрі яко змия, і цілі яко голубіє, внемліте же от человік, предадят бо ви на сонми, і на соборищах їх біют вас. І пред владики і царі ведені будете мене ради, во свидітель- ство їм і язиком. Єгда же предают ви, не пецітеся, како іли что возглаголете: дасть бо ся вам в той час, что воз- глаголете. Не бо ви будете глаголющії, но Дух Отца ва- шего, глаголяй в вас. Предасть же брат брата на смерть, і отец чадо: і востанут чада на родителей, і убіют їх. І будете ненавидимі всіми імене моєго ради: Претерпівий же до конца, той спасен будет...» (Мт. 10, 16-22). Як ніколи передше, розкрилася мені таємниця слів Христа: «І будете мені свідками...» (Ді. 1, 8). Свідчити Христові — ісповідувати Його перед людьми (пор. Лк. 12, 8), не відрікатися Його, нести хрест свій, страждати за Христа і з Христом, бути готовим на муки і навіть життя своє віддати за друзів своїх, не лякаючись тих, що «тіло вбивають» (Лк. 12, 4), пам’ятаючи, що «хто хоче душу свою спасти, той погубить її, а хто погубить душу свою мене ради та Євангелії, той спасе її. Бо яка користь лю- дині, здобути увесь світ, а занапастити душу свою...» (Мр. 8,35-36). Сьогодні я дякую Господу Богу, що дав мені ласку бути свідком і ісповідником Христа так, як це велять Його заповітні слова! З глибини душі дякую Господу Богу за те, що з Його поміччю я не посоромив землі своєї, ні доброго імени своєї рідної Церкви, ні себе, її смиренного служителя і пастиря... 25 * * * А ось нині, «сидячи на санях, подумавши в душі своїй і віддавши хвалу Богові, який допровадив мене до цих днів..., сидячи на санях на дорозі