Мартирологія Українських Церков Т. 2

лом, ніколи не було та що так названий «Львівський собор 1946 року» не мав і не має нічого спільного з нашою Українською Церквою, яка була і є вірним членом Вселенської Церкви — Христового таїн- ственного Тіла, якого видимим головою на землі є Свя- тіший Отець Папа Римський — Наступник святого Апос- тола Петра та Намісник Господа нашого Ісуса Христа. + Йосиф Патріярх і Кардинал і Синод Владик Помісної Української Католицької Церкви Дано в Римі, при гробі св. Верховних Апостолів Петра і Павла, дня 2 грудня 1980 р. Б. Опубл.: «Патріярхат». Нью Йорк, 1981, січень, стор. 9-10. 283 ПОСЛАННЯ У 40-ЛІТТЯ УВ’ЯЗНЕННЯ ІЄРАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ ВИСОКОПРЕОСВЯЩЕННИМ МИТРОПОЛИТАМ, АРХИЄПИСКОПАМ, ЄПИСКОПАМ, ДУХОВЕНСТВУ І ВІРНИМ — МИР І БЛАГОСЛОВЕННЯ! Після Господнього Вознесення й Зіслання Святого Духа починається історія Христової Церкви на землі та її перша наче хроніка — літопис, що її залишив нам св. апостол Лука — свідок багатьох подій, який, «вивідавши про все докладно від початків», намагався нам їх описати. Перша річ, що впадає в очі з початкових сторінок цієї хроніки Святого Духа, — це скорий і динамічний ріст Церкви, церков-громад у Палестині й у Сирії під впливом проповіді св. Петра й Апостолів. Воднораз же з тим благословенним ростом Церкви під життєдайним впливом Святого Духа, неначе тінь темної хмари, що заслонює сонце, зауважуємо й інше явище: переслідування Церкви, її апостолів та вір- них. Вістря переслідувань, заборон, погроз, ув’язнень, а навіть і смерти спрямовується найперше проти апостолів, які з волі Христа стали будівничими Церкви й проповід- никами Царства Божого на землі. (Діян. 12, 1-5; 4, 12; 5, 41; 4,25) Переслідування Церкви та її апостолів не є несподіван- кою або чимсь незвичайним у житті Церкви, хоч воно може нам являється дивним. Сам Спаситель це предсказав своїй Церкві. Він також зазнав переслідування, помер га- небною хресною смертю, щоб тим способом знищити владу диявола й принести спасіння людям, які сиділи в 284 темряві. Його страждання й смерть стали спасінням світу. Його вірний, великий апостол Павло, що зорганізував стільки церковних громад у Малій Азії і на Балканах, жив серед безустанних переслідувань, тому й казав, що носить Христові рани, уважаючи, що тим доповнює на своєму тілі те, «чого ще бракує скорботам Христовим для його тіла, тобто Церкви» (Кол. 1, 24). Страждання Церкви є П ростом, муки її членів — багат- ством; кров мучеників її посівом, сльози переслідуваних — знаком її Божої правди та післанництва, терпіння невинних вірних — її відзначенням, а рани на тілі мучеників — це рани Христові на тілі Церкви. Історія вже двох тисяч літ є наявним доказом цього. День 11-го квітня 1945 р. залишиться в історії Українсь- кої Католицької Церкви історичною датою початку гріз- ного переслідування нашої Церкви, що триває без перерви й пощади вже сорок літ. Його метою є цілковите знищення нашої Церкви, яка тепер прагне відзна