Мартирологія Українських Церков Т. 2

чити тисячоріччя свого післанництва на наших землях, а близько 400 літ від свого відновлення єдности з Петровим Престолом у Римі. Та це не перше в нашій історії переслідування Церкви з боку нашого північного сусіда, який прийняв від нас із Києва християнство, століттями користав з наших духов- них і культурних благ, де на початку цього сторіччя слуга Божий Митрополит Андрей посіяв зерно церковного воз- з’єднання. В минулому московські царі переслідували нашу Церкву в ім’я російського православ’я, яке спричинило повалення царату й розгнуздання жахливої ненависти до релігії, до створення ворожої християнству ідеології з матеріялістичною доктриною, з запереченням і ненавистю до всякої релігії та Бога. Від 1917 року ця влада й держава приступила до руйнування Христової Церкви на наших землях й усю свою лють вилила проти Української Авто- кефальної Православної Церкви, незалежної від Москви, яку по кількалітньому переслідуванні зліквідувала. Нашу ж Українську Католицьку Церкву царська влада ліквідувала в минулих століттях на всіх окупованих теренах нашої етнографічної території. Збереглась тільки Західня Україна до пам’ятного дня 11-го квітня 1945 р. Перша атака на неї відбулась у 1939 році, коли більшовицькі війська зайняли Західню Україну. В 1945 році, коли вони побачили, що 285 їхня воєнна перемога запевнена, не чекаючи навіть кінця війни, приступили до її повного зліквідування. В тій бо- ротьбі проти Христа, Його Церкви брала участь російська, більшовицьким урядом злеґалізована, православна Церква. Дня 11-го квітня 1945 р. в ту саму годину агенти КДБ заарештували наших владик: у Львові — Митрополита Йосифа, єпископа Микиту Будку й єпископа Миколу Чар- нецького; у Станиславові: єпископа Григорія Хомишина і єпископа Івана Лятишевського. В той час більшовики не зліквідували Перемиської єпархії тільки тому, що Пере- мишль опинився в границях Польської республіки. Щойно 21 вересня 1945 р. вперше заарештовано перемиського єпископа Йосафата Коциловського, а другий раз 25 червня 1946 р. ув’язнено й передано совєтам. Дня 26 червня того ж року ув’язнено Перемиського єпископа-помічника — Гри- горія Лакоту. Про ті переслідування Української Като- лицької Церкви пише Папа Пій XII, п’ятнуючи їх гострими словами: «Бо з великим смутком ми довідалися, що на теренах, недавно прилучених до Росії, найдорожчі наші брати і сини українського народу терплять важкі переслідування задля своєї вірности до Апостольського Престола: і не бракує таких, що всіма способами стараються відорвати їх від спільности Матері-Церкви та привести проти їхньої волі й найсвятішого переконання до злуки з нез’єдиненими. І так духовенство українського обряду, як доносять, у листі зверненім до державної влади, жаліється, що його Церква в Західній Україні, як вона сьогодні називається, опинилась у дуже трудних обставинах, тому що всіх єпископів і бага- тьох з їхніх священиків ув’язнено та рівночасно заборонено комунебудь триматися заря