Мартирологія Українських Церков Т. 2

із Москви делегація Православної Церкви, що під проводом ігумена Теофана Сабова у днях 7-13 грудня обговорювала в Москві справу прилучення Закарпатської Православної Церкви до московського патріярхату. Відтоді вже одвертою стала боротьба проти Греко-католицької Церкви. Провід бороть- би перебрало єпархіальне правління Православної Церкви в Мукачеві, але інспіратором і далі залишився полковник Тюльпанов, який православному єпископові та священикам давав до помочі військові частини й комуні- стичну міліцію. Що далі, то частіше й частіше з’являлись у пресі атаки на представників Греко-католицької Церкви, головно давніших, а також напади на греко-католицьке 294 духовенство, якому закидали співпрацю з окупантами, протирадянську пропаганду, називаючи його кублом фа- шистів і реакціонерів. Це стало сигналом до арештувань. Місцеві народні комітети зачали свою працю. Тоді заареш- товано о. Петра Дем’яновича в Рахові, якого й розстрі- ляно опісля в Ужгороді, заарештовано далі о. Степана Чижмара з Нового Села, о. Євгена Пасульку з Требушан, о. Івана Егрешія з Богданова, о. Димитрія Поповича й о. Миколу Русинка в Хусті, о. Євгена Ортутая в Ужгороді, о. Степана Даниловича в Імшаді, о. Корнила Слеша в Трост- инку, о. Федора Дурневича в Жнятині й о. Михайла Ми- кулу в Завидові. Прискореним темпом триває насильне перебрання церков: у Вишніх Ясінях-Струків, Горінчове- Монастирець, Завидове, Червеньове, Канора, Крива при Тересові, Чумальове, Лукове, Нижня Бистра, Широкий Луг, Калина. При цьому перебирають церкви та виганяють священиків у селах Бедевля, Горонда, Горінчове, Заднє, Руське, Синевір, Кричеве. Населення, головно греко-католики, спочатку застраше- ні, стояли мовчки й терпіли все, що довкруги діялося. Але помалу зачали гостріше реагувати на ті насильства. Коли явне невдоволення, а то й загрози бунту зачали ширитися щораз більше, Народня Рада, щоб народ заспокоїти, видає закон, яким конфіскуються маєтки великих землевласників, полишаючи найбільше 40-50 моргів тим, що самі власно- ручно обробляють землю, а решту мається розділити між безземельними. Для переведення того закону формують спеціальні комісії, членами яких стають і всі православні священики. У перших тижнях 1945 р. утворено в Ужгороді уряд справ культу, шефом якого іменовано православного фанатика й комуніста Петра Лінтура, з фаху учителя. До того Народня Рада видає новий закон, на підставі якого кожний громадянин свобідно і без усяких формальностей може переходити на нову віру, т. зн. на комуністичну пра- вославну. Коли ж ніяких переходів на нову віру нізвідки не зголошувано, Народня Рада той закон доповнила в тій формі, що на нову віру можна перейти й гуртом, а де дві третини населення перейдуть на нову релігію, там церква з усім майном переходить у власність нової церковної гро- мади. При тій нагоді вся преса знову розписувалася про фашистський дух Греко-католицької Церкви. 295 Обидва закони — про наділювання землею і про гур-