Мартирологія Українських Церков Т. 2

товий перехід до нової релігії — були тільки штучкою, при помочі якої організатори нового православ’я могли легальним насильством усунути греко-католицького свяще- ника й забрати греко-католицькі церкви й церковні маєтки не тільки там, де православні були в більшості, але й там, де їх взагалі не було. Це робилося просто так, що до села прийшла «земельна комісія» буцім-то наділяти бідняків землею. Зібраним лю- дям давали підписувати петицію про наділ землі, але на папері не було ніякого тексту. Підписуватися мали всі чле- ни родини, бо від того буде залежати кількість наділеної землі. Зрозуміло, що кожний підписував радо. «Земельна комісія» з підписами опісля верталась до Ужгороду, де на верху підписаної петиції видруковувано текст: «Підписані громадяни села... дня... одноголосно рішили виступити з Греко-католицької Церкви і просять приймити їх у лоно Православної Церкви». Підписи селян з таким доповненим текстом опісля пересилано до єпархіального правління Православної Церкви в Мукачеві, звідки після схвалення пересилано ті акти до уряду культу в Ужгороді для адмі- ністративного полагодження. Шеф уряду культу Петро Лінтур звичайно зараз видавав наказ народньому коміте- тові перебрати греко-католицьку церкву при збройній по- мочі міліції. На багатьох місцях повстають заворушення, вірні обстають за своєю церквою, мусить прийти відділ війська, виарештувати більше селян і так силою впрова- дити православного священика до греко-католицької церк- ви. А все це діялося тоді, коли Закарпаття було ще за- піллям воєнних акцій, коли вся комунікація була внемож- ливлена. У такому часі Єпископ не мав ніякого зв’язку із своїми вірними й тому час до часу розсилав своїх до- вірених кур’єрів по парафіях, щоб священиків та вірних інформувати про те, що грозить Церкві і як треба по- водитися в тих чи інших випадках. Потреби Церкви вимагали нав’язати контакт з Народ- ньою Радою. У перших днях січня 1945 Єпископ Теодор у товаристві трьох своїх священиків зложив візиту у голови Народньої Ради — Івана Туряниці. У нього вже чекало на Єпископа чимало достойників, а також обов’язково пол- 296 ковник Тюльпанов. Розмова йшла спочатку в приятель- ському тоні. Але помалу зійшла вона на тему «возз’єднан- ня» й Тюльпанов накинувся на Єпископа, що він і свя- щеники ще не підписали «маніфесту» в справі «возз’єднан- ня», народ про те знає і тому й сам ставиться неприхильно до ідеї «возз’єднання», ба навіть з наказу Єпископа свяще- ники ніби агітують проти підписування «маніфесту», а це — підкреслив Тюльпанов — може мати дуже сумні на- слідки для єпархії. Єпископ Теодор спокійно відповів, що він, як Єпископ, не політизує й тому маніфесту він не підпише, бо це вже політичний акт, але готовий він до співпраці завжди на полі соціальному й культурному, як також готове до співпраці й священство. Та Тюльпанов ще більше розсер- дився й розкричався про недавню ще політичну діяльність єпархії та зробив закид, що Єпископ і грек