Мартирологія Українських Церков Т. 2

о-католицьке духовенство саботує Народню Раду, ба що більше, веде підпільну працю проти неї та проти Червоної армії. Настрій ставав щодалі то бурхливіший. Але Єпископ спокійно від- кидав усі ті закиди й цілу розмову старався довести до лагіднішого кінця тим, що обіцяв перевести в єпархії збірку на вдів та сиріт по тих, що впали за «визволення» За- карпаття. При тій нагоді показали Єпископові статтю в найновішому числі «Закарпатської Правди», де була об- ширніша реляція про делегацію галицького греко-католи- цького священства, яка під проводом архимандрита Кли- мента Шептицького відвідала в Москві голову Ради у справі культів тов. Карпова й передала йому понад 100 тисяч карбованців для інвалідів та вдів і сиріт. Пропоно- вано Єпископові Теодорові, щоб і він поїхав до Москви, що це зробить добре враження на всіх. Указувано йому ще на зразкове ставлення православного духовенства в СРСР, на різні його «геройські подвиги» під час війни й обо- в’язково вихвалювано свободу релігії в СРСР. Єпископ відвідав ще кількох «уповноважених», як та- кож окремо відвідав полковника Тюльпанова, щоб вибла- гати випущення на волю священиків, що сиділи по в’яз- ницях. Наступного дня всі часописи широко реферували про відвідини Єпископа в Народній Раді, про «дуже сердешний тон розмов» та про намічену «найвужчу майбутню спів- 297 працю». Але, фактично, одиноким позитивним і корисним наслідком тих відвідин було лише те, що незабаром ви- пущено з тюрми священиків Даниловича, Егрешія, Па- сульку, Поповича, Русинка й Ортутая; цього останнього заарештовано опісля ще раз і вивезено кудись у глиб Росії. У половині січня, як було умовлено, полк. Тюльпанов узяв до авта Єпископа Теодора та двох його священиків і відвіз до Михаловець, де містився генеральний штаб «4-го українського фронту» та його шеф — генерал Петров. У покоях, де генерал Петров приймав Єпископа Теодора, було чимало генералів і полковників, а також генерал- полковник Мехліс та полковник Тюльпанов. Розмова між Преосвященним Теодором і генералом Петровим зачалась у справді сердешній атмосфері. Відразу пізнати було, що генерал Петров — це освічена людина, а також видно було, що про Католицьку Церкву він добре інформований. Він просив Єпископа докладно розповісти про теперішній стан Греко-католицької Церкви, про давніші й теперішні її кривди, про матеріальний стан священства й т. п. Пре- освященний Теодор докладно розповів, що представники Червоної армії та Народньої Ради вороже ставляться до Греко-католицької Церкви, священиків позбавлено держав- ної платні, що була майже одиноким джерелом прибутку греко-католицьких священиків на бідних приходствах; за- говорив про спеціальне фаворизування зовсім непопуляр- ного православ’я, про кооперацію Червоної армії при пере- биранні греко-католицьких церков, при арештуванні греко- католицьких священиків, поскаржився й на конфіскацію невеликих єпископських дібр, що були одинокою піддерж- кою єпархіяльних інституцій