Мартирологія Українських Церков Т. 2

як йому совість каже». І тоді командир, тримаючи в руках аркуш паперу з текстом про перехід на православ’я, ішов від монаха до монаха, намовляючи кожного, щоб підпи- сався. Та монахи один за одним відвертались від того аркуша й заявляли, що того не підпишуть. Так зробили навіть наймолодші кандидати, які щойно кільканадцять днів були в монастирі й за яких настоятелі трохи боялися. Коли так усі відмовились підписати акт переходу на пра- вослав’я, командир наказав усім зібратися на відхід. До- зволено їм забрати з собою трохи білля й найконечніші приватні речі, але ніяких харчів і ніяких книжок. Через кілька хвилин усі мусіли бути готові, бо військо їх під- ганяло й кожний пакував свої речі при помочі багнетів. Коли всі вже зібралися при виходових дверях, військо 310 вивело їх на монастирське подвір’я, де вже були приго- товані три вантажні авта. Коли монахи зайняли свої місця на автомашинах, увійшли на подвір’я православні монахи. Один з тих монахів підійшов до автомашин, на яких сиділи оо. Василіяни, й сказав: «Ми вас не виганяємо, і може тут остатися кожний з вас, хто приступить до нас». Але й тепер не захитався ні один, то й усіх василіянських монахів, числом ЗО, ввечорі повезли під багнетами через місто Мукачів на схід, до маленького, тісного й найбід- нішого монастиря в Імстичеві біля Білок. Чергового ранку мешканці Імстичева й околиці привітали монахів-вигнанців із сльозами та зворушливими проявами симпатії й від- данности. Навіть православні з плачем приносили до мо- настиря матеріяльну допомогу, щоб забезпечити прожиток такій кількості монахів у бідному монастирі, де вони мусіли спати по коридорах на підлозі, в очікуванні дальшої депортації. Після вивезення монахів з Чернечої Гори Єпископ Ром- жа дістав завізвання прийти до Обласного комітету в Уж- городі. Там йому сказали, що на основі рішення Верховної Ради монастир оо. Василівн на Чернечій Горі учора «по- вернено» православним монахам, а Єпископ має видати своїм підданим заборону протестувати, чи яким-небудь способом проявляти своє невдоволення з такого рішення радянської влади; коли б же щось таке сталося, тоді і протестуючі і Єпископ сам будуть покарані. Єпископ рі- шуче запротестував проти такого несправедливого поступу й порушення прав Греко-католицької Церкви та василіян- ських монахів і заявив, що ніякої заборони видавати не буде, кажучи: «Ви допустилися грубої несправедливости, отже й відповідайте самі за такий ваш учинок!» Ще того самого дня Єпископ звернувся до Верховної Ради з окре- мим протестом. У монастирі осталася дуже цінна бібліотека з рідкісни- ми стародавніми книгами й рукописами і з майже повними збірками всяких наукових публікацій та аскетичної літе- ратури. Аскетичну католицьку літературу православні мо- нахи спалили майже всю, а коли люди ніяк не хотіли ходити до монастирської церкви, зайнятої православними, новоприбулі монахи покинули монастир і передали його православним монахиням. 311 Які це бу