Мартирологія Українських Церков Т. 2

Зачали шукати інших способів і рішили забирати церковні будинки. Місцеві власті під різними претекстами при помочі збройної сили НКВС реквізують парафіяльні будови, лишаючи священикові одну кімнату, і така сама доля загрожує й центральним будин- кам в Ужгороді. Єпископа й цілу його канцелярію хочуть перенести з єпископської палати до маленької будови ін- тернату. Великий триповерховий монастир оо. Василівн в Ужгороді, де давніше містився монастир, інтернат для 130 хлопців, клясична гімназія й друкарня, — вже 1945 року перебрали й помістили там гуртожиток для академічної молоді. Дозволили ще мешкати там кільком монахам на одному коридорі, але замурували двері, що провадили до інших частин монастиря. Отже монахи, щоб могти вийти до церкви чи до міста, мусіли поставити собі дерев’яні сходи з двору до вікна однієї келії і так через вікно виходити з монастиря. Тепер мали вигнати й ту решту монахів з дому. Хотіли силою обняти й маленьку будову, де ще містилася Духовна семінарія, а в будовах, призна- чених для капітули, приміщували урядників, що приходили з Росії. Єпископ негайно вислав до Москви свого секрета- ря з протестами, і так вдалося йому, хоч на час, захо- ронити центральні церковні будинки від повної конфіска- ти. Зближався празник Успення Матері Божої і вірні го- тувались до кожнорічної великої прощі. Отже цивільна влада вже наперед видала заборону, що не вільно будува- ти престолу на церковному дворі в Мукачеві. На прохання 313 кількох депутацій дозволено поставити престіл на дворі перед церквою, але й цей дозвіл скоро відкликано. Все ж вірні тайно виготовили престіл і чекали на самий празник. У день празника більша депутація пішла до Народнього Комітету з протестом. В останній хвилині, думаючи, що не буде вже часу поставити престолу перед церквою, На- родній Комітет дозволив престіл поставити. Тоді вірні ви- несли перед церкву все приготоване й через годину престіл стояв убраний і готовий на Службу Божу. Єпископ Теодор дістав заборону, що не сміє їхати до Мукачева, бо коли б там показався, на місці буде арешто- ваний. Комуністи рішили на Успення офіційно зліквідувати Греко-католицьку Церкву. Православний Єпископ Нестор запросив до Мукачева Екзарха з Києва, але той вислав замість себе протоєрея Ружицького і ще двох церковних достойників. Зі Львова приїхав Єпископ Макарій і відомий о. Г. Костельник. З Одеси приїхав Єпископ Сергій, з Волині — Єпископ Варлаам, зі Станиславова — Єпископ Антоній і численні делегації з цілої України. Отже заповідалося дуже парадне ліквідування Г реко-католицької Церкви. У надвечір’я Успення Матері Божої і в самий день празника маси греко-католиків у великих процесіях з хрес- тами й хоругвами горнулись у напрямі Мукачева. Та на всіх дорогах, що ведуть до міста, стоїть озброєна міліція й військо. Стоять густими кордонами і великі хвилі вірних, що напливають з побожними піснями на устах; військо й міліція скеровує [їх] на дороги й стежки, які ведуть на