Мартирологія Українських Церков Т. 2

дасться, особливо о. Ріпецькому, відправляти в своїм обряді, дуже сумніваюсь, бо всьо, почавши від УБ, — воєвідства, ста- роства, партія ППР, її ради народові, — скінчивши на ла- тинських католиках, (особливо лат. духовенство зі своєю єрархією), отже, від найскрайнішої лівиці до найсвятішої правиці, уважає, що «се время благопріятно», що прийшла та давно виглядана хвиля, щоби ту рештку златинщити, а через те — спольщити. 321 Вже тепер на нових теренах одні лемки, як менше пере- слідувані, не бояться признатись, що вони лемки, уживати своєї мови на вулиці ані признатись до східнього обряду. Прочі українці так стероризовані, що не признаються ані до своєї народности; по-українськи говорять хіба в тіснім родиннім кружку, а до гр.-кат. священика то бояться навіть зблизитись. Звичайно, на підставі фальшивих документів подаються за римо-католиків і поляків. Одно УБ знає, хто вони, але без потреби в асиміляційних цілях не розголо- шує сього і через пальці глядить на фальшиві заподання в мельдункових картках та на фальшиві римо-кат. докумен- ти. Очевидно, що всі хрещення дітей, вінчання, похорони гр.-кат. відбуваються по костелах, бо інакше годі. То дідичне у поляків україножерство і душехватство у його духовенства з приходом більшовиків загострилось і перейшло у фізичне винищування українського і греко-ка- толицького елементу. Вже перед приходом більшовиків, коли вони щойно зближались, убито на західніх укр.-поль- ських рубежах кількох священиків. Були випадки, де наші священики обороняли латин- ських парохів та парохіян. Напр., у Балигороді напали ще за панування німців більшовицькі партизани (спущені де- санти) в цілі викликання ненависти у поляків до українців, вдаючи УПА, на костел у Балигороді в неділю під час богослуження, наміряючи там на рахунок УПА уладити різню-масакру. Почувши про це, місцевий гр.-католицький священик, о. Михайло Гащак, рушив зі зібраним на бого- служення в церкві гр.-кат. народом до костела на оборону латинників, чим перекреслив пляни й рахунки більшовиків. Вони, зміркувавши безцільність дальшої своєї акції, від- ступили. А мимо цього, латинське духовенство, переселене з Галичини східньої у Польщу, пускає між своїм грома- дянством клевети будьтоби наші священики підбурювали УПА до різні поляків, а навіть «святили ножі». Які крив- дячі Гр.-кат. Церкву і духовенство ходять між польським громадянством клевети, розсівані в першу чергу лат. кли- ром, покаже кілька прикладів, що трапились підписаному. Один лат. питомець, вважаючи мене за лат. священика, оповідає про відносини в останніх роках у східній Гали- чині і подає, що чув від якогось свого кревняка, військо- 322 вого старшини, що: «Найгірші каналії це українські гр,- кат. священики у східній Малопольщі. Вони святили ножі на поляків». Як же він був зблямований, як почервонів, коли я йому признався, що я належу до тих каналій, і коли виказав йому лож і клевету, повну шовіністичної ненависти, цеї його «інформ