Мартирологія Українських Церков Т. 2

волу Св. Отця зробити, а як ви візьмете нас силою, тоді ми не будемо поносити вини, ані не стягнемо на себе відповідальности перед Богом, Ду- ховною Владою та історією, що ми зламали дану присягу та причинились до скасування одинокої вже в Галицькій Провінції та Польщі гр.-кат. єп. катедри й Капітули». Преосв. бл.п. Йосафат мав усе під рукою булю своєї єпископської номінації та присяги і цитував з них та показував на письмі відповідні місця з тих документів більше ущипливим і недовірливим делегаціям, що находи- ли Його зі зазивами до переселення. Сі документи мав бл.п. Преосв. навіть у в’язниці в Ряшеві, де також обіцяно йому сейчасне звільнення за ціну підпису на «добровільне» переселення. І саме ув’язнення Преосв. мало цю одиноку ціль, зламати сталість Преосв. і зневолити до підпису та переселення, бо інших перемиських міщан, ув’язнених ра- зом з Преосвященним, по підписанні заяви відпускали. Також у Мостиськах в січні 1946 р. перед урядовцями тамошнього НКДБ, в прияві підписаного, Преосв. бл.п. Йосафат, обороняючись перед переселенням, послугувався з успіхом вище наведеними аргументами і документами. Оборона ця мала в наслідку завернення Преосв. і підпи- саного до Перемишля. В старостві в Перемишлі на нараді у справі переселення решти українців з Перемишля на початку березня 1946 мало запасти рішення не виселювати гр.-кат. єпископів ані Капітули, бо вони залежні від Папи. Також різні делегації, що приходили в цій справі до Пре- осв. Йосафата і Григорія, особливо поляки, давались пере- конувати сій аргументації і навіть старались переконувати, таки в прияві Преосвященних, своїх більшовицьких спів- делеґатів, пояснюючи їм становище Папи, як Голови Ка- толицької Церкви, якому католицькі єпископи і священики зобов’язані в усіх церковно-релігійних справах повинува- тись. 331 І хто знає, чи до сьогодні не був би Преосв. бл.п. Йосафат з Капітулою залишився в Перемишлі, якби туди не прибув у березні 1946 Преосв. лат. архиєпископ Львів- ський Базяк зі своїми крайніми шовіністичними священи- ками і оо. Кармелітами зі Львова. Сі священики, що при- їхали з архиєпископом Базяком, зачали тровити й підбурю- вати перемиські місцеві уряди і польське громадянство проти гр.-кат. Єпископа та духовенства в Перемишлі й узагалі в Польщі та збивати наші аргументи проти пере- селення, вказуючи на свого Архиєпископа й на себе, що не зважали на подібні обов’язки. Вони мстились на нашому духовенстві за переселення себе зі Львова і домагались усунення нас з Перемишля й Польщі, підважуючи силу наших аргументів проти переселення. А кармеліти Львів- ські, хто знає чи не за плановою радою, і напевно з відома духовної своєї Влади, поспішили позбавити гр.-кат. єпис- копа й Капітулу катедри, до якої був прив’язаний обов’язок резиденції їх, і вже в березні 1946 з’явились у обох гр.-кат. Перемиських владик з уповноваженням від міністерства з Варшави на перебрання катедри й капітульного дому. Годі тут не добачити одної ру