Мартирологія Українських Церков Т. 2

ки і плану між диверсією мораль- ною світських, львівських священиків з найближчого окру- ження архиєпископа Базяка та матеріяльною диверсією кармелітів, переселених з цього ж таки Львова рівночасно з архиєп. Базяком. Впадає в очі, що обі ці диверсії в одно вдаряли, тільки ролі мали поділені. І дійсно, лат. свяще- никам зі Львова вповні вдалось місцеві Перемиські уряди переконати, що аргументація гр.-кат. Перемиського єпи- скопа і духовенства не має підстави, є тільки крутійством. Відтоді постала там думка за всяку ціну позбутись з Перемишля гр.-кат. єпископа і духовенства, що і доконано 25 і 26. VI. 1946. По кількатижневому побуті в Перемишлі архиєп. Базяк вибрав собі на стале місце осідку Любачів, тому що в цій околиці є кілька парафій, що належали до Львівської лат. архиєпархії. Місцеве лат. духовенство, щоб приладити свій парафіяльний костьол на катедру, забрало всю кращу, багатшу утвар в місцевій гр.-кат. парафіяльній церкві. Також при уладженні йому палати не обійшлось без кривди греко-католиків. Якийсь час по переселенні гр.-кат. українців з Любачева на радянську Західню Україну залишились там сс. Згро- 332 мадження св. Йосифа, що перед тим провадили українську захоронку в Любачеві, яка мала гарний дім. Латинський парох Любачева з гідними собі сотрудниками заявив сс. Йосифіткам, що їх дім магістрат Любачева призначив, як кращий, на палату для архиєпископа Базяка, а взаміну за те призначено їм інший дім, до якого вони мають ви- провадитись. Сс. Йосифітки випровадились зі свого дому, який негайно зайняли польські сестри, а до вказаного лат. парохом дому наших сс. на допущено, бо се був підступ і змова, щоби наших сс. викинути з Любачева. Сс. Йоси- фітки просили лат. пароха, щоб постарався за якесь інше приміщення, але йому ані в голові це не було. А наразі лишились без даху над головою і приневолені з Любачева забратись, найшли приміщення на гр.-кат. приходстві в Кракові, де їх на прохання бл.п. Преосв. Йосафата при- йняв о. д-р Граб, і де вони до сьогодні є, пильнуючи церкви й приходства, а при цьому бідуючи без засобів для удержання по ув’язненні о. д-ра Граба. Пошукати праці могли собі на заході десь, але жаль їм було виставити приходства і церкви на поталу. Тепер, вирвавши від лат. пароха в Дикові свою машину штукою, вже легше їм буде заробляти собі на життя і на лічення хворої с. Доротеї шиттям. А архиєпископ Базяк не зайняв на свою палату в Любачеві дому нашої Захоронки, тільки іншу, поукраїнську віллю. Останніми часами старався він нам прислужитись зі- бранням спису наших священиків, що підписали «возсо- єдиненіє», якого нетерпеливо виглядав кард. Гльонд перед своїм виїздом до Риму і звірився з цим перед нашим салезіянином — богословом Мазярем, що, прибувши з Італії, був у Кардинала на послуханні. Цікаво, чи архиєп. Базяк згадав бодай у цьому списку про страдальців гр.- кат. за віру, або чи кард. Гльонд долучив до списку слабодухів наших, поданого йому архиєп. Базяком, та