Мартирологія Українських Церков Т. 2

кож виказ 61 потерпілих за віру греко-католиків, предложений йому підписаним з власної ініціативи в першій половині грудня 1947? Якось про нього нічого не згадував вище згаданому братові по чині. Перемиський лат. єпископ міг нам помогти, але уперто мовчав на всі акти терору і насилля, хоч вони діялись на 333 його очах. Вже попередньо було згадано, що він відмо- вився видати Пастирського Листа до своїх підчинених і упімнути їх до заховання V Божої заповіді, називаючи гріхи проти неї «справедливою відплатою» у поляків на укра- їнцях. І мовчав цей католицький єрарх-аскет, бо за такого уходить серед поляків, в ім’я гонору свого шляхетного люду, передмур’я християнства, на всі ці святотатські подвиги, криваві знущання над безборонними з-під права гр.-кат. священиками, масакру цілих українських сіл, гра- бежі, вибивання вікон оо. Василівнам, сс. Служебницям, в єпископській палаті й парафіяльнім уряді в Перемишлі. Не підніс свого голосу, коли 1945 р. ув’язнено, ані коли 1946 р. вивезено Преосв. Йосафата й Капітулу. На його очах оо. Кармеліти підкопувались під нашу катедру, а львівське світське духовенство уробляло прилюдну опінію проти нас. Відмовився запобігти розграбленню архіву капітульного, хоч прохав його про це о. Мокій Василькович. Не прийняв до своєї семінарії двох наших кандидатів духовного стану, які прохали його за це. Натомість, його духовенство так у Перемишлі, як в єпархії маси українців греко-католиків перетягнули на латинський обряд, покликуючись на якусь інструкцію свого ординарія і оправдуючи перетягнення цею обставиною, що греко-католики, оскільки не змінять свого обряду на латинський, будуть переселені на радянську сторону, де будуть змушені до православ’я. І здається, що це, власне оправдування переходів на латинський обряд, було вказівкою Перемиської єпископської латинської Ку- рії. Мовчав сей єрарх, хоч мусів знати, як польські жовніри жахливо безчестили греко-католицькі церкви в околицях Перемишля і як утвар, в них зрабовану, продавали в Пере- мишлі на ринку або як латинські священики без питання Преосвященного Йосафата, або мимо його протесту, за- нимали греко-католицькі церкви, усували в них іконостаси та перешивали ризи, і як те саме роблять у Перемиській греко-католицькій катедрі кармеліти. (Тому що оо. Кар- меліти підносять свої права до греко-католицької катед- ральної церкви в Перемишлі на сій підставі, що ся ка- тедра була колись їх монастирським костелом.) Тарнівський латинський єпископ Степа се класичний тип кресового шовініста, не дуже лицюючий з характером 334 католицького єпископа. Шкода навіть, що засідає на сто- лиці свого [попередника], знаного з ширини серця і щиро любленого в кругах молодшого покоління нашого духо- венства, якому дався пізнати, як професор богослов! у Львові, д-ра Йосифа Лісовського, що так захоплений був східньою літургією і до нашого духовенства відносився прихильно. Також пригортав і приміщував у тамошній єпархії вигнаних з