Мартирологія Українських Церков Т. 2

тори примінились до сих упімнень, коли такі взагалі були, сумніваюсь. Для ілюстрації — один приклад, далеко не найяскраві- ший, з обговорюваної території, поданий також до відома Його Еміненції кардиналові Гльонду у часто згадуваному звіті. До одного з вроцлавських латинських урядів пара- фіяльних зголосилась пара наречених на сповіді. При пе- редшлюбному протоколі вийшло наверх, що наречений греко-католик. «Ґорліви ксєнжулек» зірвався, як ошпаре- ний, перервав протокол, заявив, що до вінчання не до- пустить, виявив своє здивовання над безличністю нарече- ного (як він посмів приходити на протокол!), назвав його бандитом і викинув за двері. Скінчилось на цивільному шлюбі. Апостольський Адміністратор Любуської землі Е. Но- віцький прихильніше, як усі інші Адміністратори, ставиться до наших священиків. Наділяє дуже радо і без зайвої про- волоки душпастирські посади. Трьох священиків, названих вище, ув’язнених уже на території його Адміністрації ор- ганами УБ і відставлених до Щеціна, своїм заступництвом вирвав на волю. За котрого з наших священиків він по- ручить і хто прийме душпастирство в тамошній Апостоль- ській Адміністрації, того, як сам він запевняє, УБ не зачіпає, бо на «возз’єднаних землях» лівиця співпрацює з Костелом, тоді як в центральній та східньополудневій Польщі йде між тими корпораціями маскована боротьба. Апостольський Адміністратор видав якусь енунціяцію до свого духовенства восени 1947, якою заборонив перетягати греко-католиків на латинський обряд під тим позором, що греко-католицькі вірні не мають своїх священиків тільки тимчасово. У тамошній Адміністрації працює 16 наших священиків у латинськім обряді по латинських парафіях і Апостольський Адміністратор з них дуже вдоволений і хвалить їх при різних нагодах. Бо наші священики, навчені 339 бідою, працюють, а латинські позволяють собі, шабрують, що значить: прийде на німецьке приходство, випродасть увесь інвентар по німецькому священикові, якого викинули тільки з валізою в руках до Німеччини, і йде друге при- ходство випродувати. Оповідають, що якийсь єзуїт так вишабрував 12 приходств. Але хоч наші священики хвалять самого Апостольсько- го Адміністратора Новіцького, скаржаться однак на свя- щеників його, як шовіністів, що нераз допікають і кривдять їх, використовуючи надмірно їхню працю і тяжке положення та провокуючи їхні національні й обрядові почування. Також Апостольський Адміністратор Новіцький не при- йняв до своєї духовної семінарії кандидата духовного стану, Володимира Пайташа, що по укінченій Малій се- мінарії в Перемишлі був прийнятий на 1-ий рік богослов’я до Великої семінарії в Перемишлі і тільки через ліквідацію сеї семінарії восени 1945 р. не міг розпочати своїх студій. По даремних стараннях за прийняття його до латинської семінарії в Перемишлі і до семінарії оо. Місіонерів у Кракові 1946 й 1947 р., попробував він щастя у Ґожові, бо на терен тамошньої Апостольської Адміністрації виселено його з цілою ро