Мартирологія Українських Церков Т. 2

е на ліжко!» Я взяв його на руки і заніс на ліжко. Він був легенький, як перо. Але в одну мить його лице покрилось якоюсь тінню. Він уп’ялив свої очі перед себе, а його уста не- замітно ворушились, наче шукали віддиху. Мною заволо- діло якесь неприємне передчуття. Я відразу застукав у двері сторожа, щоб привів лікаря, а відтак збудив о. Врану. Підійшовши до ліжка Владики, о. Брана закликав: «Уми- рає, тож молімся!» 366 З ліжок, наче на якийсь наказ, зірвалося ще кілька в’язнів і почали за чергою підходити до його постелі. По- гляд Владики звертався вгору, мов би бажав проникнути безконечну далечінь. Ми всі разом почали молитися за вмираючого. Минуло багато часу, доки сторож привів лі- каря, але він сконстатував уже тільки смерть. Мертве тіло, за тюремним звичаєм, ми загорнули в простирало, на якому помер Мученик і перенесли на но- шах, як нам сказали, до рентгенівської кімнати. Там воно зосталося до ранку. Обов’язком доглядачів хворих було точно записати день і годину смерти. Тому я спитав сторожа, котра година. Він мені коротко відрубав: «Вісім хвилин по півночі!» Значить, була вже неділя, 17 липня 1960 р., коли Владика помер. Так ми всі, що були близькі до покійного, мали ще одну нагоду переконатися, який добрий Господь Бог і яке велике Його вирозуміння Для людської слабкости й наївности. Владика залюбки говорив: «Я знаю, що ти будеш з мене сміятися, але я завжди прошу ласкавого Бога, щоб із цієї долини сліз покликав мене того самого дня, в який прислав. Правда, що це смішна просьба збоку єпископа?» «Однак сповнилося і це незамітне, «смішне» бажання великого Владики. Коли двері нашого відділу зачинилися, в замку заскре- готів ключ, а по коридорі загомоніли важкі кроки сторожа, що відходив. Світло рефлекторів з тюремного подвір’я злагіднювало нічну темряву, а тінь віконних ґратів на ліж- ку о. Врани зарисовувало могутній хрест. Так у нічній пітьмі, безпосередньо по смерті, відправлялася за упокій єп. Ґойдича перша св. Літургія. В келії ніхто з нас не спав. Ми всі лежали на ліжках. Хоч одне було порожнє, однак нам всім здавалося, що Владика був ще з нами. Під час нашого моління: «Вічний упокій, подай Господи, слузі Твоєму!», мені настійливо насувалась інша молитва: «Брате наш, Павле, вірний слуго Божий! Господь Бог у своїй великій милості нагородив тебе за непохитну твою вірність пальмою мучеників. То ж заступайся за нас, виблагай силу, благословення й охорону для нас і всіх наших братів, що терплять разом із нами! Опубл.: Франциск Ондрушко. Фінал великого життя. «Католіцке новіни», Братіслава, 21 липня 1968; передр. з : Ісповідники віри нашої сучасности, стор. 265-272. 367 Є. БОМБОВА ПРО ЛІКВІДАЦІЮ ГКЦ НА ПРЯШІВЩИНІ ТА ПРО УВ’ЯЗНЕННЯ ЄП. ВАСИЛЯ ТОПКА Дочка евангелицького пастора, словацька журналістка Єва Бомбова зробила інтерв'ю з єп. В. Гопком після його звільнення. На підставі цього інтерв’ю, вона написала статтю про лікві- дацію Греко-католицької Церкви на Пряшівщ