Мартирологія Українських Церков Т. 2

розстріл, або бачите на мурах розбризкану кров. В очікуванні смертного присуду нерви самі, мимо спокою і рівноваги розуму і волі, своєвільно дрижать і клаптями випадає волосся з голови. Тоді я що- йно зрозумів, чому Христові виступив кривавий піт у пе- редсмертних судорогах на Оливній горі! А Він був Богом. Та після всього прийшло благословенне визволення. Я сказав т. зв. воля, бо, як сказано, яка воля єпископові, коли його Церква в неволі? Коли 1963 р. міністер Мордов- ської республіки проголосив мені в прияві табірних гене- ралів і полковників, що я освободжений Верховною Радою у Москві, тоді я самометно спитав, чи свобідна і Церква? Очевидно, яка мені свобода, якщо страждає Церква? Уривок зі слова у храмі Жировицької Матері Божої і святих му- чеників Сергія і Вакха, в Римі, 17 лютого 1972 р. 383 СПОГАДИ ПОЛІТВ’ЯЗНІВ ПРО УВ’ЯЗНЕННЯ МИТРОПОЛИТА ЙОСИФА СЛІПОГО Італійський священик о. П'стро Леоні під час Другої сві- тової війни був військовим капеляном в італійській армії на Україні. Після закінчення війни залишився в Одесі при католи- цькій церкві для місіонерської праці. 1944 р. його заарештували й засудили до 25 р. ув'язнення за « шпигунство на користь Ва- тикану». 1955 р. його звільнили й вислали до Італії, де він на- писав спогади, в яких розказує також про митр. Й. Сліпого та про зустріч з ним у 1946 р. (Уривки). З побуту в етапній в’язниці в Кірові збереглися в мене сумні спогади. Це була найбрудніша тюрма, яку мені до- велось бачити. Блощиці розмножилися мільйонами, і вночі не було як оборонитися від них, бо в камері було зовсім темно. Тільки тоді, коли розподіляли вечерю, приносили мізерну гасову лямпу, яку зараз же забирали, залишаючи нас на поталу паразитам, що в темноті стають ненажер- ливими й агресивнішими. Три ночі, що я провів у цій в’язниці, були справжньою мукою. А втім, ще більших мук я зазнав від людських паразитів, від злодіїв. Я зайняв місце на горішніх нарах. Стало смеркати. Чую, що якийсь незнайомий мені голос кличе мене по імені. Старша людина з бородою стояла перед моїм ло- жем. Подав мені руку і сказав: «Йосиф Сліпий». Я ніколи досі його не здибав, але я добре знав, хто він. Я навіть контактувався з ним з Одеси в 1944 р., коли його на- йменовано на Львівського архиєпископа й митрополита. Це була для мене велика радість, а заразом і великий біль, опинитися тут разом з моїм Митрополитом, що став ка- торжанином, прикутим до галери Ісуса Христа. По полудні дали нам харчів на чотири дні подорожі й ми рушили до залізничної станції. У нашій групі, що на- 384 раховувала яких 40 осіб, було нас трьох католицьких свя- щеників і двох владик. Це не погано: буде кому піклу- ватися про жертви комунізму... У Печорі обидвом єписко- пам і старому українському священикові казали висісти... Мене та інших відвезли до Воркути. Опубл.: Р.РіеІго Ьеопі 5. 3. §ріа йеі Уаіісапо. (П.П’єтро Леоні С. И. Ватиканський шпигун). Рим, 1959, стор. 255, 258-259. Передр. з: Мілена