Мартирологія Українських Церков Т. 2

овколо питання, як полегшити горе земляків, хоч йому самому доводилося переживати багато гіркого. Ці теми Митрополит обмірковував жваво із своїм Єпископом. Також Єпископ був людиною високої духової культури. Перед Першою світовою війною він студіював у Римі, часто бував у Відні й щиро любив Австрію. Шпигуни та інші хулігани Ті ідеї, що стали актуальні на теперішньому Соборі, Архиєпископ Сліпий боронив більше вже як 15 років тому. Уже тоді він вважав за необхідне, щоб християнські Цер- кви діяли солідарно. Цю солідарність він уявляв собі інакше, ніж один німецький інженер з околиць Райну, котрий одного разу сказав: «Три чинники, рано чи пізно, зроблять порядок у Росії: німецький жандарм, американ- ський купець і католицький священик». З цього часу Архи- єпископ Сліпий уникав цього необачного балакуна. Така обережність не була безпідставною. Совєти боялися Ми- трополита навіть тоді, коли він був їхній в’язень, і стежили за кожним його кроком та підслуховували кожне його слово. А шпигунів і всіляких кримінальних типів було в лі- карні доволі. Вони були добре відгодовані, тепло одягнені й цілком здорові. З їхніх облич можна було вичитати всі злочини, через які ці кримінальники зайшли у конфлікт із законом. ДПУ нацьковувало їх проти деяких в’язнів: вони мали вивідувати їхні справжні погляди та підслуховувати їхні розмови. Коли до нас наближався шпигун, ми пере- ходили в розмові на латинську мову. Обидва Владики во- лоділи нею добре, а я й собі знав латину. Деякі бандити удавали побожних, щоб таким чином здобути довір’я церковних достойників. Єпископ Чарнець- кий був дуже добродушний та легковірний, він благослов- ляв цих негідників, посвячував їхні вервиці, і не спосте- рігав, що в той час вони його обкрадали. Одного разу один бандит підглянув, що Архиєпископ носить під со- рочкою золотий хрест. Незабаром ці типи вдало заінсце- нізували напад, і хрест пропав. Скарги не дали жодного 388 результату. Управа лічниці й варта підтримували своїх шпигунів. Через них вони [шпигуни] довідувалися також, коли який в’язень отримував пакунок. Ледве адресат під- твердив його одержання [підписом], з пакунку не було вже й сліду. Потайки відправлена Служба Божа Галицькі Владики отримували інколи «посилки», себто пакунки з харчовими продуктами. Адміністрація не зва- жувалася красти їх відверто, але здебільшого вони щезали зі сховища. Одного разу Архиєпископ просив мене здати на схов пакунок, що він одержав. Бо треба знати, що в нього постійно була підвищена температура, і саме цього дня він почував себе дуже ослабленим. На коридорі хтось несподівано накинув мені на голову мішок і вирвав з рук пакунок. Кілька годин пізніше ми знайшли на снігу перед бараком малий полотняний мішок. У ньому був ще тільки товстий папір, розсипані зерна вівсяних та гречаних круп і на самому споді мала паперова торбинка. Злодій, мабуть, її недобачив. У ній були сушені виноградні грона. Митро- полит узяв їх у руки немов цінний