Мартирологія Українських Церков Т. 2

. Других прийняла сибірська земля, не дове- лось виждати переможного кінця. Остався лише один, Кир Йосиф, Митрополит Галицької Землі, що свободу Церкви своєї поставив вище особистої волі. Немов старозавітний Єремія, оплакуючи її руїну і недолю, взяв радше Сибір і моральні терпіння, чим проблематичну вигоду на осквер- неній землі. «Або вольний із Нею, або нехай Господь прийме жертву мою!» — це його девіз іще з днів фізичної неволі. Пророк і Мученик за Церкву свою і народ свій! А Галичина мовчить, де вона не була б, мовчить і Україна. Ні слова, ні гомону!.. Писано 21 вересня 1958 року. Станиславський. Митрополит у неволі, з недавнього минулого. Ка- лендар «Світла» за 1961 р., Торонто, В-во оо. Василівн, 1961, стор. 89-101. 405 Фото: Архів «Смолоскипа» Папа Іван XXIII завдяки заходам якого звільнено митр. И. Сліпого, складає подяку Богові за звільнення Блажсннішого Йосифа. 407 Фото: Архів «Смолоскипа» Митр. Иосиф Сліпий один місяць після звільнення на беатифікації Анни Сетон, 17 березня 1963 р., у базилі ці Св. Петра в Римі. 408 ОБСТАВИНИ ЗВІЛЬНЕННЯ МИТРОПОЛИТА ЙОСИФА СЛІПОГО Після звільнення і виїзду митр. Й. Сліпого до Ватикану західня преса багато писала про обставини його звільнення. Хоч митр. Й. Сліпий не давав західнім журналістам жодних ін- ормацій про своє перебування в тюрмах і концтаборах СРСР, можна припускати, що інформації про обставини його звіль- нення походили з офіційних ватиканських або радянських кіл. Оце історія життя голови Католицької Церкви в Укра- їні Йосифа Сліпого, чи, вірніше, історія його звільнення з радянського карального табору, після 18 років безперер- вного ув’язнення. Наше оповідання оперто на факти; воно пояснює, яким чином український архиєпископ прибув не- сподівано до Риму. Дія починається в останній декаді січня 1963. Одного дня раптом наказали Владиці залишити барак і перейти до лазарету. Лазарет міститься в мурованому будинку; цілком можливо, що кілька років тому той самий Сліпий пра- цював разом з іншими в’язнями на його будові. У кожному таборі лазарет — це мрія в’язнів: бо в лазареті тепло, чисто, там є ліжка. Не дерев’яні нари на кілька поверхів із сінниками, наповненими листям або травою, а справжні ліжка з матрацами і, навіть, простиралами. І крім цього можна йти до туалети стільки разів, скільки хочеш. А в бараках дозволено користуватися нею тільки один раз у день. Ніхто не пояснює Владиці, для чого перевели його до лазарету. Проте, він читає в очах наглядачів, що щось сталося. Але дійсність у тисячу разів перевищила його здо- гади. У суботу 26 січня заходять по нього два вартові, кажуть сідати до автомашини й везуть його до команди 409 всіх концтаборів цієї зони. Там він чекає кілька годин, згодом кличуть його до кімнати командира, який каже йому: «Верховна Рада помилувала Вас, щоб зробити по- слугу Йоанові XXIII». Архиєпископ мовчки схиляє голову, слова застрягли у нього в горлі. Хоч він ізольований від сві