Мартирологія Українських Церков Т. 2

нським тюремним законом, той, хто відбув кару, має право на безкоштовну подорож аж до місце- вости, де мешкав до того часу. Тому, що владика жив у Львові і до Львова хоче вернутися, він переконаний, що кошти побуту в Москві заплатить держава. Людина, що вісімнадцять років була радянським в’яз- нем, навчилася не ставити питань, а сприймати мовчки події, якими б вони не були, добрими чи злими. Однак його майбутність така непевна, перебування в цьому роз- кішному готелі таке неймовірне, що Кир Сліпий зважує- ться питати: як довго має жити в цьому готелі? Коли могтиме повернутися на Україну? Кажуть йому, що має чекати на приїзд «високого урядовця Ватикану». Сліпий наполягає, що хоче знати щось більше. Вкінці кажуть йому: «Папа хоче Вас бачити». Протягом шістьох днів, від понеділка 28 січня до су- боти 2 лютого, Владика не покидає своєї готелевої кімна- 411 ти. Ніхто йому не забороняє вийти на місто: нема нагля- дачів, ні військових конвоїрів з багнетами, що стережуть кожен його крок. Коли хоче їсти, приносять йому вибаг- ливі страви, смак яких він уже давно забув. Але не має бажання йти погуляти містом. У руках і ногах відчуває втому, особливо одна відморожена нога жахливо пече. І зрештою, не можна сказати людині, круговид якої довгі роки був обмежений колючими дротами, людині, що була обставлена сторожами і день якої був урегульований твер- дим розкладом годин, не можна такій людині сказати: ти вільний, іди куди хочеш. Така людина відчуває непевність і воліє залишатися там, куди її привели. Далі, родяться сумніви: якщо це справжня свобода, чому тоді не казали йому взяти потяг до Львова? А може справді Папа кличе його до Риму? Він дуже хотів би бачити Папу, якого не знає, але чи матиме спромогу вернутися на батьківщину? Приїзд до Москви « високого урядовця Ватикану » Тільки в суботу 2 лютого розвіюються сумніви, які мучать Владику: його інформують, що він справді вільний і має їхати до Риму. Пояснює йому це голляндець, мон- сеньйор Ян Віллебрандс, «високий урядовець Ватикану», що на його приїзд казали йому чекати. Прелат, що при- їжджає просто з Риму, з’являється в готелі в товаристві православного панотця, протоієрея Віталія Борового, од- ного з двох спостерігачів московського Патріархату на Екуменічному Соборі. Щоб пояснити Архиєпископові все, що сталося в Римі за останні роки, монсеньйор Віллебрандс мусить багато розказувати... Під час його розповіді Кир Сліпий не може стримати зворушення. Він слухає з напруженням, на змарнілому об- личчі блищать запалі темні очі. А коли, після того як православний священик лишив їх самих, о. Віллебрандс вручає Архиєпископові листа й дарунок від Папи, з цих запалих очей починають литися по щоках рясні сльози. У власноручному листі Папа бажає Митрополитові щасливої подорожі словами Святого Письма з книги Товита: «Сину, щасливої Тобі дороги. Нехай Бог Тебе береже і приведе до мене. Нехай Його Ангел Вам товаришить». Дарунок: кош- 412 товна верв