Мартирологія Українських Церков Т. 2

нного, причепились до Них, нащо тримають за- боронені книжки? Преосвященний пояснили, що сей кален- дар не є і не був їх власністю. Тоді вони переглянули календар, знайшли тільки цю світлину зачеркнену бл.п. митрополита Шептицького. Преосвященний Йосафат по- яснили, чия се світлина. Тоді старшини ці сказали нам, що вони з нами не будуть переводити доходжень, тільки від- ставлять нас у Львів, а там нас повезуть у Київ або Москву, де буде з нами говорити наше духовне начальство, самі спішились у кіно, а нас віддали вартовим, щоб за- вели до келії. Вартові були якісь киргизи чи туркмени. Слабо говорили по-російськи до нас, а між собою по- своєму. Преосвященний Йосафат мали виготовлений про- тест до президента Бєрута проти насильств, поповнюваних органами УБ на нашій Церкві, духовенстві та їх Особі. Подібних два протести на сю саму адресу, а ще до ряшів- ського воєводи, Мірєка, Преосв. були вже вислали, ще коли були на волі. Вони не мали найменшого успіху, хіба шкоду ще більшу принесли, бо, може, спричинили, між іншими причинами, ув’язнення Преосв. Йосафата. Тому підписаний порадив, щоб Преосвященний сей лист спа- лили, бо як дістанеться ще у руки більшовиків, може тільки багато шкоди наробити. Преосв. Йосафат так і зробили, постановляючи другий написати, коли відзискають волю. 418 бо всі дані до цього протесту мають понотовані потаємно. По спаленні цього листа були Преосвященні дуже вдово- лені й дякували підписаному за цю раду. Конвоювало нас до Мостиськ п’ятеро жовнірів НКДБ, з яких комендант-десятник був москаль, підкомендант-фрай- тер — українець з Полтавщини, а з жовнірів: 1 — москаль, 1 — татарин і 1 — туркмен. Навмисне така мішанина, щоб один другого боявся і пильнував. Українець бодай цю зробив нам прислугу, що заглянувши в папери, сказав нам на прохання наше, що мають нас відставити до Медики. Ми зрозуміли, що нас викидають на совітську сторону насильно. Везено нас тягаровим потягом, що ним більшо- вики возять вугіль з Польщі, у вагоні огрітім, де їхала варта, що стерегла цього вуглевого транспорту перед роз- краданням по станціях. Ніч з 17 на 18 січня 1946 перевели ми оба у станційному арешті в Медиці, де було повно полонених мадярів, край- ньо брудних. У вікні не було ані одної шиби. За печею зробили собі в’язні уступ. Воздух невиносимий. Ми з Преосвященним пересиділи сю ніч на своїх клунках. Надто, вартові під дверми нараджувались, щоб «попов» післати в баню (лазню), а тимчасом провірити і забрати нам «че- модани», бо нащо їм вони. Преосв. Йосафат цеї ночі дуже розхорувались на шлунок, бо попереднього дня ми не ді- стали нічого більше до їдження крім половинки півсирого більшовицько-військового хліба, який Преосв. зашкодив. Варта ще для Преосв. була зглядна і кілька разів дозво- лила їм вийти. Другого дня відвідали нас крім священика також пара- фіянки медицькі і нанесли живности, а один робітник жертвував пачку «махорки», досить велику, яку скурила ще цього самого вечора е