Мартирологія Українських Церков Т. 2

скорта, користаючи з гостинности Преосвященного. По полудні 18.1. нас заладовано на льо- ри, наповнені вуглем, і так доставлено до Мостиськ. Ко- мендант наш на цю ніч, коли підписаний погрозив йому доносом, вишукав теплу вартівню, і там прислав нам па- рох Годинь дещо зі щедрого вечора. Ми поділились тим з нашою ескортою і співв’язнями-дівчатами з Великої Укра- їни. Преосвященний заспівали кілька коляд і світських пі- сень, а за ними потягали дівчата-співв’язні і віцекомендант ескорти — українець. 419 В Мостиськах, крім узнання Патр. Олексія, пробувано погляди наші на співпрацю Церкви з державою, яка на їх думку, має полягати у повному послусі й підпорядкуванні Церкви державі. Преосвященний, маючи зі собою Св. Письмо, на підставі Листа св. Павла до римлян (гл. XIII) доказували, що державна влада має бути слугою Божим, і щойно така може жадати послуху й співпраці від Церкви у світських справах, а в релігійних держава має повинуватись Церкві. На закид, що Греко-католицька Церква співпра- цює з УПА, ми відповідали, що якщо є така співпраця, то поодиноких священиків, за чиї поступки не можна вину- ватити Церкви, яка такої співпраці нікому не поручає, а противно, з огляду на шкоди для Церкви, ту співпрацю за- бороняє і, кому докажеться її, карає. До Преосвященного Йосафата в Мостиськах навідува- лось п’ятьох священиків, що не підписались на «возсоєди- неніє» і чотирьох таких, що підписали нещиро. Двох із цих останніх прохало навіть зняти з них цензуру, як у неї впали. Преосвященний відповіли їм, що наразі цих справ не полагоджують, бо потрібне відкликання підпису, обі- цяли колись цим зайнятись, але без доходження, переслу- хань це не вдасться полагодити. О. Гриникові закидано на УБ в Ряшеві, а потім і на НКДБ там же у Мостиськах, що він посилав харчі УПА. О. Гриник оправдувався тим, що, як парох Перемишля, посилав харчі, головно хліб, в’язням у Перемиській тюрмі, не знаючи їх. А прохали вони за харчі через своїх спів- товаришів, звільнених з тюрми; парох же не мав ніякого порозуміння з УПА. Се оправдання вдоволяло і УБ і НКДБ, бо було згідне з подійсним станом і в порозумінні з начальством в’язниці, яке існування такого співробітництва і підтверджувало. Архів УКУ, Рим. о. В. Гриник. Церква у рідному краю і в Польщі, стор. 87-91. 420 СПОГАД ПРО ЄПИСКОПА ГРИГОРІЯ ХОМИШИНА Єпископа Г. Хомишина заарештували у Станиславові. Він перебував у тюрмах Львова і Києва. Про його мученичу смерть були поширені різні вістки. Одиноким, мабуть, свідком смерти Єпископа був Василь Прихода. Про це він згадує у своїх спогадах. У в’язничній лічниці в кожній палаті було від 12 до 16 ліжок. Склад в’язнів був мішаний: політичні та урки, зви- чайні селяни, службовці й робітники, а за віком — від 16- літніх до старших, серед яких я був може найстарший, коли не рахувати греко-католицького єпископа Кир Гри- горія Хомишина зі Станиславівщини. Привезли його із Львівської до Київської в’язниці цілком хворим,