Мартирологія Українських Церков Т. 2

рливого. Новий Ульм, 1976. 422 СПОГАД ЄП. ВАСИЛЯ ВЕЛИЧКОВСЬКОГО У лютому 1972 р., після другого ув'язнення єп. В. Величков- ський був виселений урядом СРСР до Югославії, де живе його сестра. Там він написав свою автобіографію, яка включає спогад про його ув'язнення в тюрмах і концтаборах СРСР. В 1940 р. хотіли місцеві радянські власті вигнати нас з монастиря і заняти дім для держави. Ми сказали людям. За кілька днів дівчата і жінки з Братства Матері Безустанної Помочі зібрали кілька тисяч підписів на протесті проти вигнання наших отців і віднесли ці підписи до головного прокуратора, а на вулиці чекала маса людей на вислід. Прокурор прочитав ту жалобу і сказав: «Ваші слова і під- писи нас не зворушують, ідіть геть!» А дівчата відповіли: «А кров чи також вас не зворушить, бо коли рушите наших отців, тоді — гляньте на вулицю, — ось той нарід і тисячі людей, ми всі кинемося і кров дамо і не допустимо...» Прокурор відповів: «Но, йдіть, ніхто не рушить ваших отців, я тільки так жартував». І так ми були забезпечені на якийсь час. Прийшов час нашого Празника Божої Матері Безустанної Помочі. Люди втішені, що я запевнив їх, що празник буде нормально, як завжди. Кілька днів перед празником єпископ Григорій Хомишин, сказав мені, щоб не робити процесії через місто, бо це небезпечно. Я від- повів, що годжуся, тільки, коли люди спитають — я скажу, що це на розпорядження Єпископа. Єпископ не згодився. Тоді я сказав, що я сам особисто не маю права касувати звичаї в Богослужбах, і брати на себе відповідальність перед настоятелями і народом. День празника, гарна по- года, маси народу (біля двадцять тисяч) наповнили велику площу перед монастирем. Служба Божа на дворі, на площі. Після Служби Божої зформований похід, процесія: много 423 хоругов, ікону Божої Матері Безустанної Помочі несли високо на ношах священики і сам Ісус Євхаристійний в монстранції під бальдахимом. На хоругвах ті самі бла- китно-жовті ленти і много хлопців з Братства М.Б.Б.П., що роблять службу впорядників з синьо-жовтими опасками на рукавах. Весь нарід повними грядьми співає пісні в честь Ісуса і Марії, великий підйом духа. Похід іде дов- гими вулицями кругом осередку міста. По обох сторонах вулиць «радянські люди»: старі хрестяться зі сльозами в очах, молоді і військові з широко отвореними очима, з великим подивом. Св. похід — кричуща проповідь самого Ісуса, що йде в Найсв. Тайні Євхаристії і велике благосло- вення Богородиці Безустанної Помочі! Похід іде широко, шириною вулиці. Над’їжджаючі військові авта мусять за- вертати. Я йшов в епітрахилі, пильнуючи порядку. Аж ось при кінці першої вулиці шум, я вже там. Велике особове авто енкаведистів (сам обласний начальник НКВС, як піз- ніше ми довідалися) перлося назустріч походу, щоб про- бити і може здеформувати похід, зробити замішання. Я крикнув до впорядників, хлопці стали муром перед ма- шиною, їх постава говорила: «Хіба через наші трупи!» Один вдарив кулаком по склі коло шофе