Мартирологія Українських Церков Т. 2

ими бачу нових борців, науков- ців, письменників, мистців, селян, робітників. Бачу між ними іскателів істини й оборонців справедливости. Чую їхній голос в обороні основних прав людини і людської спільноти. З подивом гляджу на них, як вони боронять 38 своє українське слово, збагачують свою українську куль- туру, як усіма силами свого ума і серця рятують українську душу. І сострадаю з ними всіма, бо їх за те переслідують, як злочинців. Молюся за вас, мої Браття, і прошу Бога, щоб дав вам силу боронити природних і Божих прав кожної людської істоти і спільноти. Благословляю вас як Глава Української Церкви, як Син Українського народу, як Ваш брат, Ваш Соузник і Сострадалець! * * * «Сидячи на санях...», отут на горбі Ватиканському, не- наче на скелях острова Патмосу, на яких св. Йоан Бого- слов, невільний виходець із рідної землі, задивився в своє видіння-одкровення... Прислуховуюся до Голосу Господнього, що мовить: «Я — Альфа і Омега, початок і кінець, хто єсть і хто був і хто приходить, Вседержитель» (Одкр. 1, 8). І я, як колись Йоан, «брат наш і спільник у скорботі й у царстві і в терпінні в Ісусі» (Одкр. 1, 9), провіщаваю вам таємницю того, що бачу і що має наступити. Бачу Церкви-дочки, нашої Української Церкви, на різ- них континентах землі. Раз сяють вони, як зорі, то знову блискотять, як блукаючі вогники... Тому до них моє Слово. До Церкви-дочки, найближчої до морозної Полярії, кличу: «Знаю твої діла, що ні зимний ти, ні гарячий. Якби ти зимний був, або гарячий!.. Бо кажеш: Багатий я, і розбагатівся, і в нічому потреби не маю... Тож будь ревний і покайся » (Одкр. З, 15-17, 19). Перед моїм зором виникає сусідня Церква-дочка в країні, що вітає пришельця монументом, символом свободи і місто-колиску свого родження і росту назвала «Братньою любов’ю». В ньому також колиска, де родилась і росла перша дочка Української Церкви-Матері за морями. Бла- гаю тебе гласом Господнім: Христос дав тобі «ключ Да- видів, символ сили і влади (пор. Іс. 22, 22-25: Одкр. З, 7), ключі смерти й аду» (Одкр. 1, 18), «знаю твої діла...» І всі пізнають, що я полюбив тебе; якщо ти збережеш «слово терпіння мого, то і я тебе збережу від години спокуси, що має прийти на вселенну...» (Пор. Одкр. З, 8-10). Не спо- кушайся, отже, а будь оборонцем невільних і терплячих 39 Твоєї Церкви-Матері! Будь живим свідком братолюбія! На півдні бачу очима своєї душі молоду ще Церкву- дочку, на континенті, що його благословляє з приморської гори Спаситель-Христос. Благословляю і я тебе, смиренна, як твій праобраз, Церкво-дочко! Слухай Голосу Господ- нього, що несеться до тебе: «Знаю твоє горе і твою вбо- гість, а втім ти багата... Будь вірна до смерти і дам тобі вінець життя» (пор. Одкр. 2, 9-10). З вдячністю мислю про Церкву-дочку на землі антипо- дів і в молитві передаю їй Голос Господній: «Знаю діла твої і любов, і віру і службу, і терпеливість твою...» (Одкр. 2, 19). Ти хоч за морями така далека, та вузлами духа і