Мартирологія Українських Церков Т. 2

вії з пашпортом в руках і візою «на неозначений строк» за кордоном. Це був хитрий спосіб мого вигнання з України. Опубл.: Єпископ Василь Всеволод Величковський, ЧНІ. Мої життєві спомини, автобіографія. Збірник «Василь Всеволод Величковський», ЧНІ, епископ-ісповідник. Йорктон, «Голос Спасителя», 1975, стор. 96-100, 110- 124, 24-25, 27. 438 СПОГАД ПРО ЄПИСКОПА МИКОЛУ ЧАРНЕЦЬКОГО Д-р Антін Княжинський, вчений і публіцист, перебував дея- кий час в ув'язненні разом з українськими католицькими вла- диками. Про перебування еп. М. Чарнецького у концтаборах Маріїнська й Орлово- Розово Кемеровської обл. він написав ко- роткий спогад. В «Шляху» передруковано спогад італійня, о. Леоні, і в ньому один фрагмент з його зустрічі з Преосв. Миколою Чарнецьким. Це відсвіжило мені в пам’яті цю шляхетну особистість і ці спогади хочу почати від нього. Преосв. Микола належав до тих ісповідників, що любов до Спаси- теля і до Його науки були готові засвідчити своєю муче- ничою смертю. Було це в першому лагері моєї страдницької дороги, коли я перебув тюрми, що їх до цього часу нарахував шість, у системі «Сіблагу», побіч городка Маріїнськ, Ке- мерівської области, що мав назву від цього ж городка. В тому лагері перебув я одну з перших важких своїх недуг і як інвалід не ходив тоді на зону до роботи. До мене прийшов один з довголітніх лагерників, викликав мене з бараку й повів до «бані» (купальні), де починали оформ- лення нового «етапу», купаючи етапників-арештантів і вста- новлюючи їх ступінь працездатности, т. зв. «категорію труда». Йдучи в «баню», довідався я від поводиря, що в етапі є наші українські католицькі єпископи. В купальню впустив нас обох сторож, поляк, що був нам прихильний. Ми задержалися в одягальні, яка була порожня, бо етапники тоді саме купалися. Вийшли етап- ники, переважно старі люди, між ними два чи три з боро- дами — отже священики. Один з тих, що мали бороди, був худенький, як скелет. їх оформили у пари і зразу ж, 439 там же у «бані», спрямували до лагерного лікаря, що ним був єврей — Самуїл Ісаакович Тарновський. Начальника «сан-часті» (санітарної частини), офіцера, там тоді не було. Більш-менш за годину етапники вийшли й одягнулися. Я став з ними знайомитися. Був там митроп. Иосиф Сліпий, єпископ Микола Чарнецький і о. митрат Петро Вергун. Мій поводир, старий лагерник, пішов до Самуїла Ісаако- вича довідатися, які «категорії труда» одержали ці три етапники. Цей лікар обіцяв запропонувати для владики М. Чарнецького категорію інваліда, для о. митрата П. Вер- гуна — таку саму категорію, а для Митрополита — кате- горію «легкого труда». Це мав затвердити начальник «сан- часті». Категорії, як бачимо, були легші. Коли б це осягнути, їх можна було оформити в «пряділці», де пряли бавовну, вовну і в’язали рукавиці та скарпетки. Для єпископа Чар- нецького можна було постаратися про повне звільнення з роботи. Це взяв на себе мій поводир. Йому не вдалося. Робота в лагері була лише в зон