Мартирологія Українських Церков Т. 2

ф у другій половині 1970-их років виїхав в Ізраїль. (Уривки). У КАМЕРІ 18 1 березня 1949 року мене заарештували за участь у єврейській молодіжній організації «Ейнікайт» («Єдність»), Кілька днів я відсидів у крихітній одиночній камері — так званому «боксі» — слідчої в’язниці Міністерства державної безпеки УРСР. Потім мене кинули до камери число 18. Там я застав двоє людей з пожовклими обличчями — бородача і безбородого. Вони про щось стиха балакали, і мені здавалося, що вони вживають мову їдиш. Я звернувся до них цією мовою, але виявилося, що вони говорили по- німецьки. Безбородий був фон Клок. Бородач був Олек- сандер Хіра, український греко-католицький священик з Ужгороду. Він погано знав російську мову, тому в розмо- вах з ним я послуговувався українською. У розмовах з фон Клоком я вживав російської мови, а Хіра говорив з ним по-німецьки. У спільних розмовах ми всі троє вживали німецької мови. Хіра розповів, що після того, як не стало єпископа (не пам’ятаю точно, 1947 або 1948 року), він почав виконувати обов’язки єпископа в Закарпатській єпархії. За деякий час його викликали до МДБ і запропонували навернути всю єпархію на православ’я. «Я народився греко-католиком, все життя проповідував греко-католицтво, греко-католиком і помру», — твердив Хіра на всі умовляння. Аргументація 442 офіцера МДБ була парадоксальна, якщо врахувати, що виходила з уст атеїста: «Поляки накинули українцям цер- ковну унію, щоб занапастити Православну Церкву і спо- льонізувати український народ. Відтоді, як український на- род возз’єднано, уніатській Церкві не залишилося місця під сонцем, і хоч би що казав священик Хіра, історична спра- ведливість переможе і весь український народ буде пра- вославний». Хіра вів своє «Нема жодної статистики в справі пере- ходу православних українців у греко-католицтво 350 років тому. Ніхто не знає, скільки вірних перейшло з власної волі, а скільки з примусу. Були також численні випадки переходу греко-католиків до православ’я під страхом смер- ти. У цьому відзначилися, зокрема, козаки. А ось тепер і ви намагаєтеся робити те саме. Але в цій брудній справі я вам не помічник і піду у відставку». «Не підеш, а будеш діяти так, як ми скажемо, тобто, в інтересах українського народу! Завтра виголосиш проповідь на користь переходу єпархії в православ’я. Якщо ні, то судитимемо тебе за саботаж і наклеп на політику радянсь- кої влади: народ всією душею бажає повернутися до віри батьків, а ти цьому заважаєш та ще брешеш, що повер- нення до православ’я нібито не відбувається добровільно». Хіра пішов додому. Наступного дня він попрощався зі своїми парафіянами. Проповіді, якої від нього вимагали, він не виголосив. За кілька днів його та всіх керівників єпархії заарештували і звинуватили в саботажі. Майже всіх засудили до 25 років ув’язнення. Слідство й суд відбувалися у Львові, а тепер їх усіх чомусь привезли до Києва, до міністерства. Одного дня я повернувся з допиту в дуже доброму нас