Мартирологія Українських Церков Т. 2

трої: мене повідомили, що мою справу передають від слідчого Берези до слідчого Горюна. Білявий Береза виявив себе людиною грубою і безграмотною, а його начальник, чорнявий капітан Горюн, здавався чемним, розумним і освіченим. Він провадив справи релігійних сект і єврейсь- кого підпілля. Хіра, що його справу також провадив Го- рюн, миттю розвіяв мої рожеві уявлення тихими словами: «Побережися, сину: Горюн м’яко стелить, але жорстоко спати». Незабаром я переконався в правоті його слів... Якось Хіра зник на п’ять днів. Звечора його викликали 443 на допит, і він не повернувся ні тієї ночі, ні наступного дня. Коли він нарешті з’явився, він був без бороди, змар- нілий, постарілий з вигляду на 20 років, з лицем, пере- кривленим від болю. Ні, його не били. Біль був від шлун- кової хвороби, бо в карцері йому не давали ліків, яких він звичайно вживав. Але найбільше його турбувало, що по- стригли бороду, яку раніше йому дозволили мати, як свя- щеникові. Хіра розповів, як потрапив до карцеру. Весь час він не міг зрозуміти, навіщо їх після засуду привезли до київської в’язниці МДБ. Горюн провадив пе- редслідство дипломатично, було неможливо зрозуміти, до чого він веде. Допити були не тривалі і виснажливі, як в мене, а, навпаки, короткі і загадкові — одне недоречне, з погляду допитуваного, питання, і все — повертають назад до камери. Ця загадковість подій дуже мучила Хіру. На- решті він зрозумів — Москва незадоволена з формулю- вання вироку і вимагає замість саботажу «пришити» зраду батьківщини. Для цього треба домогтися від звинувачува- них визнання щодо таємних зв’язків з Ватиканом. Хірі щораз показували свідчення знайомих йому людей, які присягали, що він, Хіра, приймав таємних посланців від папи. «Як уміло МДБ підробляє почерки і стиль мови цих людей!» — думав Хіра. Тоді він ще не розумів, що біль- шість свідчень — справжні, бо ці люди або завербовані до праці в МДБ, або свідчать під тиском, під тортурами. Уголос Хіра казав лише одне слово: «Неправда». Врешті Горюн склав протокол допиту на підставі свідчень інших людей і запропонував Хірі його підписати. «Не підпишу, — мовив Хіра, — це брехня». — «Ах, значить я брехун!» — проказав Горюн, натискаючи на Гудзик дзвоника. Прий- шов наглядач і потягнув Хіру до карцеру... У КАМЕРІ 57 Незабаром мешканців 18 камери розігнали по інших кутах тюрми, а я потрапив спочатку до камери 53. За деякий час туди привели Олександра Хіру та Яшу Левкі- пера — 19-річного єврейського парубка, який намагався перейти кордон до Румунії, щоб потім дістатися до Ізра- їля. Разом нас усіх невідомо для чого перевели до 57 камери, і туди ж кинули українського хлопця з Полтавщи- ни Володю Комедата та німця Пельмана. 444 Володю п’ятнадцятирічним хлопцем німці погнали на працю до Німеччини. Його визволили англійці, а тепер його звинувачували в шпигунстві. Пельман був високий і худий, із злісним і голодним поглядом. Перед полоном він важив понад 90 кілограмів, а тепер від